Резюме. Пандемія COVID-19 і сьогодні залишається у центрі уваги світової науки, оскільки безпрецедентно вплинула на світ своїми негативними наслідками. Потенційні шляхи зараження та патогенез COVID-19 до кінця не вивчені, тому подальші дослідження можуть бути цінним для профілактики та лікування коронавірусної інфекції.
Мета дослідження – проаналізувати дані наукових джерел літератури щодо проявів постковідного синдрому, механізмів патогенезу коронавірусної інфекції, включаючи імунну відповідь слизових оболонок, зокрема, слизової порожнини рота, методів діагностики з використанням слини як багатообіцяючого діагностичного інструмента COVID-19 у стоматологічній практиці.
Матеріали і методи. У статті використано бібліосемантичний метод для з’ясування стану проблеми, вивчення аналізу результатів попередніх наукових досліджень на основі джерел літератури та електронних ресурсів.
Результати досліджень та їх обговорення. На сьогодні важливим залишається всебічно дослідити та надати розуміння імунологічних аспектів тривалого перебігу COVID-19, явища, коли люди продовжують відчувати низку симптомів і ускладнень навіть після того, як гостра фаза інфекції COVID-19 стихла. Постковідний синдром – новий феномен, який переслідує як лікарів, так і пацієнтів, та стає новою світовою проблемою. Періодична модель симптомів «довгого хвоста» захворювань, пов’язаних із COVID-19, включає цілу низку скарг з боку різних органів і систем, включаючи зміни в стані здоров’я порожнини рота (зубів, ясен, слизової оболонки). Повідомляється про потенційні шляхи інфікування 2019-nCov на слизовій оболонці ротової порожнини, зокрема, показано, що ACE2 експресується в порожнині рота, включаючи епітеліальні клітини, Т-клітини, В-клітини та фібробласти. Встановлено, що серед різних оральних ділянок експресія ACE2 є вищою в епітеліальних клітинах язика, ніж на слизовій оболонці щік та ясен. Попередньо ці висновки пояснили основний механізм того, що порожнина рота є потенційно високим ризиком інфекційної сприйнятливості до 2019-nCoV, що надає докази для майбутньої стратегії профілактики в стоматологічній клінічній практиці.
Висновки. Результати опрацьованих джерел літератури показали, що дані про клінічну історію COVID-19 після гострої фази дуже обмежені й мало відомо про середньо- та довгострокові результати. Тому надзвичайно важливим і вирішальним для оцінки стану пацієнтів із постковідним синдромом є мультидисциплінарний підхід, розробка та організація комплексних індивідуальних планів реабілітації.