У статті описано літературні дані та власне спостереження уреамікоплазмового інфікування в розвитку бронхолегеневої дисплазії (БЛД) у дітей раннього віку. Бронхолегенева дисплазія як патологія, що виникає у новонароджених дітей після проведення їм реанімаційної допомоги, зокрема кисневої терапії чи штучної вентиляції легень, активно вивчається патоморфологами та клініцистами. Актуальними й недостатньо вивченими на сьогодні залишаються питання ролі інфекції у формуванні БЛД як у недоношених, так і у доношених дітей. Численними дослідженнями показано, що колонізація дихальних шляхів немовляти такими мікроорганізмами, як Chlamydia trachomatis, Ureaplasma urealyticum, Mycoplasma hominis, Cytomegalovirus, асоціюється з високим ризиком розвитку БЛД порівняно з неінфікованими дітьми. Ureaplasma urealyticum — найбільш поширені мікроби, які виявлені в зараженій амніотичній рідині, плаценті та респіраторному тракті новонароджених дітей, і їх здатність викликати запалення на цих ділянках беззаперечна. Бронхолегенева дисплазія, що виникає на фоні інфікування даними мікроорганізмами, не обов’язково пов’язана із самими бактеріями, а, швидше за все, розвивається через їх потенційне стимулювання прозапальних цитокінів (TNF, IL-1 і IL-8) або можливого блокування цитокінів (IL-6 і IL-10). Описаний нами клінічний випадок ілюструє роль даних мікроорганізмів у розвитку тяжкої пневмонії з формуванням БЛД у народженої в строк дитини. Особливістю даного випадку є те, що при правильній лікарській тактиці стосовно інфікованої вагітної і, можливо, ранній профілактиці розвитку уреамікоплазмового інфікування немовляти розвиток тяжких незворотних змін у його легенях можна було б уникнути.