Актуальність. Емоційне навантаження супроводжується нейромедіаторним дисбалансом протягом онтогенезу, особливості якого є мало визначеними. Взаємозв’язок між змінами нейромедіаторів в корі головного мозку і гіпокампі зі змінами поведінково-когнітивною активністю у ювенільних щурів потребує достеменного дослідження.
Мета роботи – дослідити нейромедіаторний механізм формування адаптивної реакції мозку ювенільних щурів за умов помірного і надмірного емоційного навантаження.
Матеріали і методи. Гострий і хронічний стрес моделювали у відкритому водному просторі. Дослідження вродженої та набутої поведінки проводили у піднесеному хрестоподібному лабіринті, фіксували кількість заходів у темні рукави, кількість стійок, тривалість ґрумінгу (с), та у водному лабіринті Морріса - визначали латентний період знаходження рятівної підставки (с). Хроматографічно визначали вміст нейромедіаторних сполук (ГАМК, глутамат, гліцин) і серотоніну в корі головного мозку і в гіпокампі. Математична обробка включала розрахунки середніх арифметичних значень (М), стандартних відхилень (SD), а також провели кореляційний аналіз Пірсона.
Результати. Дослідження спонтанної поведінки ювенільних щурів з помірним емоційним навантаженням показало зменшення кількості заходів у темні рукави на 53% і кількості стійок на 79% (р<0,05), подовження тривалості некомфортного ґрумінгу на 33% (р<0,05) у порівнянні з контролем. У щурів з надмірним емоційним навантаженням зменшувались кількість заходів у темні рукави на 45% і число стійок на 74% (р<0,05) відносно стану «контроль». Латентний період знаходження рятівної підставки у піддослідних ювенільних тварин групи «помірне емоційне навантаження» скорочувався на 55% (р<0,05), а у тварин групи «надмірне емоційне навантаження» на 53% (р<0,05) у порівнянні з контролем. Кореляційний аналіз показав, що зменшення рухової активності за умов хронічного емоційного стресу пов’язано з вмістом гліцину в неокортексі і з кількістю заходів у темні рукави, а також є зв’язок глутамата і гліцина в гіпокампі зі стійками. Посилення грумінгу, що також мало місце при дії хронічного емоційного стресу, корелювало з вмістом серотоніну в гіпокампі.
Висновки. Формування набутої адаптивної захисної реакції за умов помірного емоційного навантаження відбувалося за участю підвищення глутаматергічної та зниження гліцинергічної активності гіпокампа. За умов надмірного емоційного навантаження кореляційні зв’язки між вмістом нейромедіаторами та латентним періодом виконання захисної реакції в лабіринті Морріса не встановлено