В огляді на основі даних літератури і результатів власних досліджень авторів проаналізовано питання зв'язку фотосинтезу й азотного статусу рослинного організму стосовно проблем формування продуктивності та якості сільськогосподарських рослин. Особливу увагу приділено головному хлібному злаку -пшениці. Розглянуто питання розподілу азоту між компонентами фотосинтетичного апарату та ефективністю його використання в процесі асиміляції СО 2 . Показано, що ефективність використання азоту для фотосинтезу новими високоінтенсивними сортами пшениці вища, ніж сортом ранішньої селекції. Висвітлено особливості перерозподілу азоту між органами рослин пшениці в процесі дозрівання зерна у зв'язку з інтенсивністю фотосинтезу, продуктивністю та білковістю зерна. Продемонстровано, що у формуванні білковості вирішальне значення має ефективність реутилізації азотовмісних сполук із вегетативних органів, а також підтримання вбирної здатності коренів після цвітіння пшениці. Останньому сприяє стимуляція інтенсивності фотосинтезу позакореневим підживленням. Цей захід поліпшує загальну ефективність використання рослинами пшениці азоту для наливання зерна як накопиченого в пагоні до цвітіння, так і внесеного у ґрунт. Наголошено, що проблема підвищення ефективності використання азоту в донорно-акцепторній системі культурних рослин має дві складові: ефективність його використання у фізіологічних процесах, насамперед при фотосинтезі, та повнота реутилізації в запасаючі тканини при дозріванні, яка визначає якість продукції. Між цими складовими існують певні протиріччя, на вирішенні яких як генетичними, так і технологічними шляхами зосереджена увага дослідників.