Мета -вивчити особливості зорових розладів у хворих на велетенські аденоми гіпофіза з інвазією в шлуночкову систему в динаміці спостереження залежно від напрямку зростання та положення хіазми для вдосконалення ранньої діагностики хіазмального синдрому. Матеріал та методи. Проаналізовано результати лікування 41 хворого на велетенські аденоми гіпофіза (ВАГ) з інвазією в шлуночкову систему головного мозку, які перебували на лікуванні у відділенні ендоназальної нейрохірургії основи черепа Державної установи «Інститут нейрохірургії імені акад. А. П. Ромоданова НАМН України» в період із 2016 по 2021 роки. Залежно від напрямку зростання ВАГ і положення хіазми пацієнти поподілені на 3 групи: 1 -антеселярне зростання та/або задня позиція хіазми (14 хворих); 2 -супраселярне зростання та/або центральна позиція хіазми (12 хворих); 3 -ретроселярне зростання та/або передня позиція хіазми (15 хворих). Застосовано клініко-неврологічні, офтальмологічні й нейровізуалізувальні методи обстеження. Результати. Зниження гостроти зору та/або дефекти поля зору спостерігали в 92,7% хворих. Встановлено, що 53,7% хворих мав гормонально-неактивні АГ, що ускладнює діагностику на ранніх стадіях захворювання, за малих розмірів новоутворення. У разі центрального та заднього положення хіазми переважала бітемпоральна геміанопсія, важкий хіазмальний синдром, сліпота -14,6% очей. У разі переднього положення хіазми переважав помірний хіазмальний синдром, у 7,3% випадків установлено відсутність зорового дефіциту, сліпоту -1,2% очей, гомонімна геміанопсія виявлена на 17,1% очах і зумовлена впливом на задню частину хіазми та зорові тракти. Середні показники гостроти зору й середньої сумарної втрати світлочутливості вірогідно кращі в пацієнтів, які мали центральне або заднє положення хіазми. Висновки. Залежно від топографічних взаємовідносин зорового перехресту й велетенської аденоми гіпофіза можливе виникнення нетипових дефектів поля зору в разі новоутворень хіазмально-селярної ділянки.