Метою дослідження є оцінка наслідків для фінансової спроможності бюджетів територіальних громад (ТГ) від зміни підходів до зарахування податку на доходи фізичних осіб (ПДФО). Використано методи мікромоделювання сукупності платників податків, які інтегрують офіційні демографічні й фінансові дані, дані репрезентативних на рівні окремих типових ТГ опитувань населення та інформацію структурованих глибинних інтерв’ю.Розглянуто основні аспекти зайнятості мешканців ТГ та особливості сплати ними ПДФО. Установлено наявність значних розривів між місцем проживання, роботи та сплати податків. У трьох чвертях обстежених ТГ більше половини найманих працівників працювали поза межами громади, тобто ПДФО надходив не туди, де працівник мешкає, використовує інфраструктуру й отримує публічні послуги. Це особливо характерно для приміських ТГ, де реєструється висока концентрація маятникової трудової міграції до сусіднього міста. Оцінено втрати бюджетів ТГ від неформальної зайнятості та «тінізації» заробітної плати.З’ясовано, що перехід до зарахування частини ПДФО до місцевих бюджетів за місцем проживання фізичної особи-платника податку матиме неоднозначні результати. Суттєво покращать свою податкоспроможність сільські дотаційні та більшість приміських сільських ТГ. Для економічно активних ТГ вигоди не є очевидними. Зроблено висновок, що компромісною та більш адекватною вітчизняним умовам може бути альтернативна модель, яка передбачає розподіл ПДФО в тих чи інших пропорціях між ТГ, де мешкають платники податку, та ТГ, де вони працюють.Виділено основні проблеми інформаційного забезпечення на рівні ТГ для потреб моніторингу, моделювання та прийняття управлінських рішень. Зроблено висновок про перспективи використання для цих потреб інформації електронних реєстрів, визначено їх перелік.