Physical conditions in m6.4/3n solar flare of 19 july 2000

Abstract

Ми дослiджуємо сонячний спалах 19 липня 2000 р. балу M6.4/3N, який виник в активнiй дiлянцi NOAA 9087. Ешельнi зеєман-спектрограми цього спалаху були отриманi на горизонтальному сонячному телескопi Астрономiчної обсерваторiї Київського нацiонального унiверситету iменi Тараса Шевченка. Ефективне магнiтне поле B eff вимiряне по лiнiях FeI 6301.5, FeI 6302.5 i H β . Виявилось, що в наяскравiшому мiсцi спалаху, яке проектувалось на невелику сонячну пляму N полярностi, B eff по всiх трьох лiнiях є близькими мiж собою i вiдповiдають 1.0-1.2 кГс. Водночас модуль напруженостi магнiтного поля на рiвнi формування FeI 6302.5 був у межах 1.6-2.6 кГс. Особливостi бiсекторiв профiлiв I ± V лiнiї FeI 6301.5 указують на просту однокомпонентну структуру магнiтного поля на рiвнi середньої фотосфери пiд спалахом. Напiвемпiрична модель фотосферних шарiв спалаху будувалася за спостережними профiлями Стокса I немагнiточутливих лiнiй FeI 5123.7 i 5434.5 шляхом розв'язку оберненої задачi нерiвноважного переносу випромiнювання з використанням стабiлiзаторiв Тихонова. Виявилось, що для розподiлу температури з висотою ефекти вiдхилення вiд ЛТР є суттєвими вже для шарiв нижньої фотосфери, що вiдповiдають висотам h ≥ 0 (тобто τ5 ≤ 1). У всiй товщi фотосфери (h = 0 − 500 км) температура у спалаху понижена порiвняно з незбуреною атмосферою, тодi як для h > 500 км вона дещо пiдвищена. Мiкротурбулентна швидкiсть пiдвищена на висотах h > 200−500 км, тодi як на висотах h < 200 км вона понижена. Отриманi результати вказують на те, що верхня фотосфера i нижня хромосфера суттєво збурюються пiд час сонячних спалахiв навiть тодi, коли у нижчих шарах (середня фотосфера) магнiтне поле є квазiоднорiдним.Ключовi слова: Сонце, сонячна активнiсть, сонячнi спалахи, спалах 19 липня 2000 р. балу M6.4/3N, сонячнi магнiтнi поля, напiвемпiрична модель.