Possible Mechanisms of the Association of Thyroiditis and Papillary Carcinoma of the Thyroid Gland

Abstract

Концепція, яка основана на висновках, що чинники оточення пухлини різного генезу відіграють важливу роль у її розвитку та метастазуванні, існує давно і тиреоїдні пух-лини, в цьому сенсі, безумовно, не виняток. Водночас свідчення про вплив патологічних змін у позапухлинній тканині щитоподібної залози (ЩЗ) за наявності злоякісної пухлини на характеристики останньої неоднозначні. При цьому вивчення асоціації супутньої тиреоїдної патології та злоякісних пухлин стосувалося і стосується майже виключно папілярної карциноми (ПК) і, в більшості випадків, впливу хронічного тиреоїдиту на її виникнення та формування агресивності [1][2][3][4][5]. Однак і ця інформація часто є супе-речливою, бо за одними даними наявність супутнього тиреоїдиту є сприятливим чин-ником перебігу онкологічного захворювання [6][7][8], за іншими -пухлина на тлі хронічного автоімунного тиреоїдиту проявляє лише окре-мі сприятливі властивості [9] чи біологічні характеристики ПК і перебіг захворювання не залежать від наявності тиреоїдиту, який не має ніякого впливу на прогресування зло-якісної пухлини ЩЗ [5,[10][11][12][13][14][15]. Існують також дані, що ПК може мати гірший клінічний перебіг у певної частини хворих з хронічним тиреоїдитом [16] чи ефект останнього зале-жить від тяжкості його перебігу [17].Незважаючи на широке обговорення пи-тання існування підвищеного ризику виник-нен ня ПК у разі вже існуючого тиреоїдиту (від-носний ризик за деякими даними може сягати 11,8) [18][19][20], а також можливих перехресних механізмів, що призводять до одночасного виникнення обох патологій [2,8,[21][22][23][24][25][26][27][28], тісна кореляція між ПК та хронічним тиреоїдитом до цих пір ще викликає сумнівів [11,29,30]. Немає також точних пояснень щодо супереч-ності між висновками про підвищений ризик виникнення ПК за умов хронічного тиреоїдиту та висновками про сприятливіший прогноз хвороби у таких хворих [4,25].Щодо частоти розповсюдження хроніч-ного тиреоїдиту як супутнього ПК, то нині більшість дослідників вважає її суттєвою, хоча на початку вивчення такої асоціації превалювала інша думка. Частота діагносту-вання хронічного тиреоїдиту одночасно з ПК за об'єднаними даними літератури становить від 0,5 до 85 % [4,6,31,32]. Такі значні від-мінності, ймовірно, відображають як особли-вості патоморфологічного визначення, так і інтерпретації хронічного тиреоїдиту. Вва-жають, що неспецифічний лімфоцитарний