Резюме. В лекції розглядаються питання діагностики та лікування стероїдіндукованого цукрового діабету.Ключові слова: цукровий діабет; глюкокортикостероїди Глюкокортикостероїди (ГКС) широко застосовуються практично в усіх галузях медицини. У більшості випадків ГКС використовуються для короткочасного лікування (в середньому менше п'яти днів): при хронічних обструк-тивних захворюваннях легенів, загостренні подагри, під час хіміотерапії, при бактеріальному менінгіті та в багатьох інших випадках. Як постійне або тривале лікування (у 22 % випадків -понад 6 місяців, а в 4,3 % випадків -більше 5 років) ГКС застосовуються при таких захворюваннях, як ідіопатична інтерстиціальна пневмонія, гіперчутливий пневмоніт і саркоїдоз, автоімунні і неврологічні захворю-вання, запальні захворювання кишечника, захворювання шкіри (Триголосова И.В., 2016;Fardet L. et al., 2011). Тера-пія ГКС широко наведена в трансплантології. Однак окрім основної протизапальної та імуносупресивної дії, лікуван-ня ГКС асоційоване з різними побічними ефектами, серед яких найчастіше спостерігаються артеріальна гіпертензія, остеопороз і цукровий діабет (ЦД).Стероїдіндукований ЦД (СЦД) -це стан, що характе-ризується збільшенням рівня глюкози в крові, пов'язаний з екзогенним введенням ГКС у пацієнтів, в анамнезі яких відсутній ЦД 2-го типу. Критерії діагностики СЦД і ЦД 2-го типу не відрізняються.Факторами ризику розвитку СЦД є ожиріння, генетич-на схильність до ЦД 2-го типу, гестаційний ЦД в анамнезі, синдром полікістозних яєчників, наявність ранніх по-рушень вуглеводного обміну (ПВО) (Kim S.Y. et al., 2011). Ризик розвитку ПВО на тлі терапії ГКС також залежить від дози і тривалості терапії.Наприклад, було показано, що серед 11 855 паці-єнтів, які отримують терапію ГКС, ризик розвитку ЦД зростав у 3,02, 5,82 і 10,35 раза за умов прийому гідрокортизону в дозах 50, 100, 120 мг відповідно (Gulliford M.C. et al., 2006). Поширеність СЦД на тлі терапії ГКС перевищує попу-ляційну і становить 12,7 % у хворих на системний червоний вовчак, 14,7 % -у пацієнтів із респіраторними захворю-ваннями, 23,5 % -із захворюваннями шкіри (Papang R. et al., 2009). У дослідженні Donihi et al. було показано, що у 54 % госпіталізованих пацієнтів, у яких з різних причин застосовувалося лікування преднізолоном у дозі 40 мг не менше двох днів, більш ніж одноразово спостерігалися епізоди гіперглікемії (Donihi A.C. et al., 2006).Механізм розвитку СЦД -багатокомпонентний про-цес. Рецептори до ГКС виявлені практично в усіх клітинах організму. Дія ГКС на клітини гіпоталамуса, зокрема акти-вація нейропептидів Y, призводить до збільшення апетиту (White B.D. et al., 1994). Вплив ГКС на рецептори преади-поцитів підвищує диференціювання останніх в адипоци-ти, що і визначає збільшення кількості жирової тканини.Однак ГКС по-різному впливають на периферичну і вісцеральну жирову тканину, визначаючи типову картину вісцерального ожиріння при есенціальній артеріальній гіпертензії (АГ) (Seckl J.R. et al., 2004). Збільшення рівня вільних жирних кислот, які в надлишку продукуються вісцеральним жиром, забез...