Об'єктом дослідження є штовхаючий тандемний гвинт з об'єднаними лопатями. При аналізі характеристик штовхаючих гвинтів виявлено, що одним з проблемних місць є зниження їх ефективності у зв'язку зі зменшенням осьової тяги, що відбувається через утворення зони зниженого тиску (розрідження) в області втулки та кока гвинта. Для штовхаючих гвинтів класичної схеми зниження ефективності сягає рівня 1-2 %. Зазначено, що відносно тандемних гвинтів така інформація відсутня у зв'язку з тим, що такі конструкції практично не застосуовуються на літальних апаратах. Однак в останні роки їх потенційні можливості та переваги перед класичними гвинтами підвищили інтерес дослідників до питань застосування тандемних гвинтів на літальних апаратах. Відзначено, що тандемний гвинт повинен мати більші втулкові втрати в порівнянні з класичним гвинтом, оскільки дифузорність міжлопаткового каналу більше. Для оцінки значення та встановлення факторів, які впливають на утворення втулкових втрат тандемних гвинтів, проведені дослідження методами чисельної газодинаміки. Для моделювання роботи тандемного гвинта використовувався програмний комплекс ANSYS CFX, в якому реалізований алгоритм вирішення нестаціонарних осереднених по Рейнольдсу рівнянь Нав'є-Стокса замкнутих моделлю турбулентності SST Ментера. В результаті моделювання встановлено, що на рівень вторинних втрат у втулковій частині дворядного гвинта істотно впливає взаємне розташування профілів першої та другої лопаті. При збільшенні кута установки профілів лопаті другого ряду, збільшується розрідження у втулковій частині та в зоні кока, що приводить до виникнення зворотньої тяги, яка зменшує тягу гвинта в середньому на 3-4 %. Отримані результати підтвердили припущення, що втулкові втрати тандемних гвинтів на пряму залежать від дифузорності міжлопаткового каналу в кореневій частині лопатей. Врахування результатів дослідження при проектуванні тандемних гвинтів дозволить зменшити втулкові втрати та підвищити ефективність гвинтів в цілому.