Search citation statements
Paper Sections
Citation Types
Year Published
Publication Types
Relationship
Authors
Journals
У статті здійснено аналіз дійсної на сьогодні політики органів державної влади з питань захисту нематеріальної культурної спадщини. Визначено, що поняття «нематеріальна культурна спадщина» було уведено у офіційний обіг ЮНЕСКО у 2003 році у Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини, яку у 2008 році ратифікувала Україна. Окремого законодавства в Україні, яке б стосувалося збереженню нематеріальної культурної спадщини наразі не прийнято. Вказується, що основну політику із захисту та популяризації нематеріальної культурної спадщини здійснює Міністерство культури та соціальних комунікацій України. Визначено, що політика держави в окресленій сфері базується на визначенні та каталогізації об’єктів нематеріальної культурної спадщини, а також наданні грантової допомоги різноплановим проєктам, спрямованим у тому числі і на збереження та популяризацію нематеріальних культурних пам’яток. Визначаються критерії, за якими той чи інший елемент вноситься до реєстрів. Автор акцентує увагу на тих елементах нематеріальної культурної спадщини, які відносяться до сфер музики, літератури та театру. Аналізується їх присутність в переліку об’єктів, які підлягають охороні та серед грантових проєктів, ініційованих Міністерством культури та стратегічних комунікацій та Українським культурним фондом, як таких, що були реалізовані, так і відхилених. На основі аналізу обраних Українським культурним фондом проєктів, автор приходить до висновків, що досліджувані категорії нематеріальної культурної спадщини переважно не цікавлять державу, перевага надається мистецьким практикам та традиціям. Підсумовуючи, підкреслено важливість збереження культурної спадщини як інструменту протидії російській агресії та захисту національних інтересів України. У висновках низка рекомендацій, що може реалізувати держава для додаткового захисту нематеріальної культурної спадщини. Наголошено на необхідності комплексного підходу до охорони спадщини, що включає законодавчі ініціативи, інвентаризацію культурних елементів, освітні програми, а також розвиток цифрових технологій для популяризації української культури.
У статті здійснено аналіз дійсної на сьогодні політики органів державної влади з питань захисту нематеріальної культурної спадщини. Визначено, що поняття «нематеріальна культурна спадщина» було уведено у офіційний обіг ЮНЕСКО у 2003 році у Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини, яку у 2008 році ратифікувала Україна. Окремого законодавства в Україні, яке б стосувалося збереженню нематеріальної культурної спадщини наразі не прийнято. Вказується, що основну політику із захисту та популяризації нематеріальної культурної спадщини здійснює Міністерство культури та соціальних комунікацій України. Визначено, що політика держави в окресленій сфері базується на визначенні та каталогізації об’єктів нематеріальної культурної спадщини, а також наданні грантової допомоги різноплановим проєктам, спрямованим у тому числі і на збереження та популяризацію нематеріальних культурних пам’яток. Визначаються критерії, за якими той чи інший елемент вноситься до реєстрів. Автор акцентує увагу на тих елементах нематеріальної культурної спадщини, які відносяться до сфер музики, літератури та театру. Аналізується їх присутність в переліку об’єктів, які підлягають охороні та серед грантових проєктів, ініційованих Міністерством культури та стратегічних комунікацій та Українським культурним фондом, як таких, що були реалізовані, так і відхилених. На основі аналізу обраних Українським культурним фондом проєктів, автор приходить до висновків, що досліджувані категорії нематеріальної культурної спадщини переважно не цікавлять державу, перевага надається мистецьким практикам та традиціям. Підсумовуючи, підкреслено важливість збереження культурної спадщини як інструменту протидії російській агресії та захисту національних інтересів України. У висновках низка рекомендацій, що може реалізувати держава для додаткового захисту нематеріальної культурної спадщини. Наголошено на необхідності комплексного підходу до охорони спадщини, що включає законодавчі ініціативи, інвентаризацію культурних елементів, освітні програми, а також розвиток цифрових технологій для популяризації української культури.
scite is a Brooklyn-based organization that helps researchers better discover and understand research articles through Smart Citations–citations that display the context of the citation and describe whether the article provides supporting or contrasting evidence. scite is used by students and researchers from around the world and is funded in part by the National Science Foundation and the National Institute on Drug Abuse of the National Institutes of Health.
customersupport@researchsolutions.com
10624 S. Eastern Ave., Ste. A-614
Henderson, NV 89052, USA
This site is protected by reCAPTCHA and the Google Privacy Policy and Terms of Service apply.
Copyright © 2024 scite LLC. All rights reserved.
Made with 💙 for researchers
Part of the Research Solutions Family.