Quantifying the extent of fistulotomy. How much sphincter can we safely divide? A three-dimensional endosonographic study

Abstract

In patients without risk factors, division of the EAS during fistulotomy limited to the lower two thirds of the EAS is associated with excellent continence and cure rates.

Three‐dimensional endoanal ultrasound is accurate and reproducible in determining type and height of anal fistulas

“…Multiplanar reconstruction allows visualization of the fistula in coronal or sagittal planes and confers the ability to measure the length of the fistula in the third dimension . Another advantage of 3D‐EAUS is the possibility of defining the length of IAS/EAS involvement in order to quantify how much sphincter can be safely divided during fistulotomy . Ding et al .…”

“…Multiplanar reconstruction allows visualization of the fistula in coronal or sagittal planes and confers the ability to measure the length of the fistula in the third dimension [10]. Another advantage of 3D-EAUS is the possibility of defining the length of IAS/EAS involvement in order to quantify how much sphincter can be safely divided during fistulotomy [21]. Ding et al [22] reported that preoperative use of 3D-EAUS has a favourable impact on the outcome of surgical treatment for anal fistulas, especially in complex anal fistulas, reducing the recurrence rate and the development of faecal incontinence.…”

Long-term Follow-up After Surgery for Simple and Complex Cryptoglandular Fistulas

“…management of anal fistulas using ft is a delicate balance between cure and continence, especially with higher more complex fistulas. 23 Patients with major FI, inflammatory bowel disease or prior anal fistula surgery, or female patients with anterior transsphincteric tracts or obstetric anal sphincter injuries were excluded. in these cases, ft is recommended.…”

Комбінована Методика Ультразвукової Діагностики При Хронічному Парапроктиті Та Обґрунтування Обсягу Хірургічного Втручання

“…Поява в загальнохірургічній і у проктологічній практиці, зокрема, можливостей використання сучасної діагностичної ультразвукової (УЗ) апаратури, застосування ректальних датчиків з метою виявлення і диференціальної діагностики нориць прямої кишки та їх розгалужень і порожнин надало змогу підвищити інформативність діагностичних процедур на доопераційному етапі, що в подальшому є перспективним щодо зменшення частоти ускладнень післяоперативних втручань [9,10].…”