Quercetin improved hepatic circadian rhythm dysfunction in middle-aged mice fed with vitamin D-deficient diet

Li, Rui; Wang, Guiping; Liu, Ruitong; Luo, Lan; Zhang, Ying; Wan, Zhongxiao

doi:10.1007/s13105-023-00990-0

Cited by 4 publications

(1 citation statement)

References 44 publications

Supporting

Mentioning

Contrasting

Unclassified

Order By: Relevance

“…[14,15]. Нині відомо про здатність біофлавоноїду кверцетину збільшувати експресію генів, що контролюються годинником (Sirt1 і NR1D1), у молодих клітинах фібробластів [16], впливати на гени осцилятора (Bmal1, Clock і Cry1) та обмежувати циркадіанну десинхронізацію у печінці мишей [17]. Для відтворення СЗВ використовували ЛПС Salmonella typhi ("Sigma-Aldrich, Inc.", США), який вводили по 0,4 мкг/кг маси тіла тричі протягом 1-го тижня та одноразово щотижнево впродовж наступних 7-ми тижнів [21].…”

Section: резюме метою цього дослідження було вивчення впливу модулято...unclassified

Вплив Модуляторів Циркадіанного Ритму На Екскреторну Та Натрійрегулювальну Функцію Нирок Щурів За Умов Гострого Десинхронозу Та Ліпополісахарид-Індукованої Системної Запальної Відповіді

Gutnik,

Kostenko,

Silkova

et al. 2024

Ukr. J. Nephrol. Dial.

View full text Add to dashboard Cite

Метою цього дослідження було вивчення впливу модуляторів циркадіанного ритму (глутамату натрію, мелатоніну та кверцетину) на екскреторну та натрійрегулювальну функцію нирок щурів за умов гострого десинхронозу (ГД) та ліпополісахарид (ЛПС)-індукованої системної запальної відповіддю (СЗВ). Методи. Щурів лінії Вістар (n = 49) рандомно розподіляли на 7 груп по 7 тварин: 1-ша – контроль; 2-га – моделювання ЛПС-індукованої СЗВ; 3-тя – відтворення ГД; 4-та – моделювання ГД на тлі ЛПС-індукованої СЗВ. Щурам 5-ї, 6-ї та 7-ї груп протягом часу відтворення моделі ГД на тлі ЛПС-індукованої СЗВ, внутрішньошлунково (через зонд) щоденно перед ранковим годуванням вводили такі сполуки: глутамат натрію у дозі 20 мг/кг, мелатонін у дозі 5 мг/кг і кверцетин у дозі 200 мг/кг відповідно. В сироватці крові досліджували концентрацію мелатоніну, кортизолу та білка гострої фaзи запалення церулоплазміну. Функції нирок досліджували за умов індукованого діурезу. Результати. Відтворення ГД на тлі ЛПС-індукованої СЗВ збільшувало у сироватці крові вміст кортизолу на 18,3% (P<0,001) щодо результатів 3-ї групи, підвищувало концентрацію церулоплазміну на 12,2% (P<0,001) щодо значення 2-ї групи, зменшувало швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) на 20,9% (P<0,01) та 17,1% (P<0,001), а абсолютну реабсорбція іонів натрію на 24,2 і 23,4% (P<0,001) щодо результатів 2-ї та 3-ї груп відповідно. Введення глутамату натрію за умов експерименту значно погіршувало маркери гострого стресу та гострофазової реації, збільшувало ШКФ на 17,6% (P<0,01) та знижувало абсолютну реабсорбції цього іону на 19,7% (P<0,001) порівняно зі значеннями 4-ї групи. Мелатонін і кверцетин, навпаки, зменшували в сироватці крові концентрацію кортизолу та церулоплазміну, нормалізували індукований діурез і ШФК, підвищували абсолютну реабсорбцію натрію на 35,9 і 45,0% (P<0,001) відповідно порівняно з результатами 4-ї групи. Висновки. Введення глутамату натрію за умов експерименту значно погіршує, а застосування екзогенного мелатоніну та кверцетину покращує маркери гострого стресу та гострофазової реакції, показники ШКФ та реабсорбції порівняно з відтворенням ГД на тлі ЛПС-індукованої СЗВ.

show abstract