У статті висвітлено нові позиції, що стосуються визначень сепсису, септичного шоку, життєзагрозливої органної дисфункції; представлена система SOFA. Показано, що нові визначення сепсису не виключають синдрому системної запальної відповіді. Виділені головні пріоритети в діагностиці та інтенсивній терапії сепсису. Висвітлена стратегія фазового перебігу септичного шоку: SOSD. Надані фактори ризику та їх трактування в шкалах SRS і SSRS. Викладено основні позиції нової парадигми патогенезу сепсису, засновані на послідовному включенні в патофізіологічні механізми певних біомаркерів. Дана характеристика фазового перебігу шоку залежно від принципу, мети, часу прояву, інфузійної терапії, типового сценарію результату захворювання, даних моніторингу. Обґрунтовано принципи діагностики гіповолемії, гіпергідратації. Наведено аналіз впливу значень центрального венозного тиску на серцевий викид, гостре пошкодження нирок, мікроциркуляцію. Оцінено фактори ризику і результату за часом розрішення септичного шоку при різних стратегіях інфузійної терапії. Виявлено переваги та недоліки ліберальної і консервативної оксигенації. Встановлено доцільність імунокорекції. Доведено, що високе співвідношення P(v-a) CO2/C(a-v)O2 є індикатором анаеробного метаболізму, а інтрамукозний ацидоз відображає спланхничну гіпоперфузію. Надані варіанти метаболічної ресусцитації.