Rational choice of a minimally invasive method of treatment in uncomplicated nephrolithiasis with kidney calculi from 1.0 to 2.5 cm

Abstract

Study purpose -to improve the solitary nephrolithiasis treatment effectiveness by determining the optimal conditions for ESWL or mini PNL application in the treatment of kidney calculi 1.0 to 2.5 cm in size. Patients and methods.A comparative analysis of the results of minimally invasive methods application for nephrolithiasis treatment was performed in 210 patients treated with mini PNL (the group I) and 190 patients treated with ESWL (the group II). Patients with calculi more than 1.5 cm predominated in the group of mini PNL and with calculi less than 1.5 cm -in the ESWL group. The number of patients with calculi 1.5-2.0 cm in both groups was the same: 24.3 % and 24.2 % (P > 0.05).Results. It was noted that the calculi destruction effectiveness after 1-4 or more sessions of ESWL took place in 182 patients (95.8 %). At the same time, an increase in the mean density of calculi above 600 HU caused reduction (P < 0.001) of the primary ESWL session efficiency almost twofold. When performing the 221 mPNL, 97.1 % of the patients required one surgical treatment. The number of complications (bleeding, attack of pyelonephritis) in the group II was insignificantly higher in contrast to the group I -26 (12.3 %) and 45 (14.1 %), respectively (P < 0.05). The stone-free status (up to one month) was noted in 62.6 % of patients after the completion of ESWL sessions that increases the risk of nephrolithiasis recurrence from 37.4 %. In treatment with mPNL, the stone-free status reached 97.1 % (P < 0.001), and in repeated mPNL applying in 2.8 % of cases -100 %. The mean clinic postoperative treatment periods in the group I were lower in contrast to patients of the group II -3.0 ± 1.5 and 12.5 ± 3.6, respectively (P < 0.001).Conclusions. This comparative analysis of features and results of uncomplicated nephrolithiasis with mPNL and ESWL treatment indicates that mPNL is the most preferred method for kidney calculi 1.0 to 2.5 cm and more in size treatment.Раціональний вибір малоінвазивного методу лікування при неускладненому нефролітіазі з конкрементами нирки від 1,0 до 2,5 см Матеріали та методи. Здійснили порівняльний аналіз результатів застосування малоінвазивних методів лікування нефролітіазу у 210 пацієнтів, які лікувалися методом міні-ПНЛ (I група), та 190 хворих, які лікувалися за допомогою ЕУХЛ (II група). У групі міні-ПНЛ переважали пацієнти з конкрементами понад 1,5 см, а у групі ЕУХЛ -із конкремен-тами розмірами менше ніж 1,5 см. Кількість хворих із конкрементами розмірами 1,5-2,0 см в обох групах однакова: відповідно 24,3 % і 24,2 % (p > 0,05).Результати. Відзначено, що ефективність руйнування конкрементів після 1-4 і більше сеансів ЕУХЛ була у 182 па-цієнтів (95,8 %). При цьому збільшення середньої щільності каменів понад 600 од. НU призвело до зниження (p < 0,001) ефективності первинного сеансу ЕУХЛ практично вдвічі. При виконанні 221 мПНЛ, 97,1 % хворим потрібно було одне хірургічне втручання. Кількість ускладнень (кровотеча, атака пієлонефриту) у II групі хворих була суттєво більшою, ніж у I групі -відповідно 26 (12...

Modern Methods of Treatment for Proximal Ureterolithiasis

“…[4]. Проте ЕУХЛ має дуже обмежену роль у лікуванні великих конкрементів (>10-15 мм) проксимального відділу сечоводу, особливо «вколочених», через низький рівень успішності даної методики, необхідності проведення передстентування пацієнтів, високої частоти повторних сеансів, «кам'яної доріжки», підвищеного ризику виникнення пієлонефритів [11].…”

“…До того ж один з основних недоліків ЕУХЛ пов'язаний із частими випадками ускладненого уретеролітіазу -«вколочених» конкрементів сечоводу. Дане ускладнення чітко описує «теорія розширення простору», за даними якої при ЕУХЛ створюється дефіцит природного простору розширення в місці локалізації конкременту під час та після проведеного сеансу, що зі свого боку унеможливлює успішну міграцію уламків конкременту, негативно впливає на показники успішності процедури, на необхідність проведення передстентування пацієнтів, на високу частоту повторних сеансів та підвищений ризик виникнення пієлонефритів [11]. Підтвердженням цього можуть бути результати досліджень низки вчених, які демонструють кращі показники SFR після однієї процедури рУЛТ або аУЛТ при проксимальному уретеролітіазі та нефролітіазі розміром менше 20 мм, аніж при ЕУХЛ [11,12].…”