У статті розглянуто базові підходи до регулювання діяльності у галузях рибного господарства, зокрема секторі аквакультури шляхом впровадження ліцензування. Проведено дослідження впливу методів прямого галузевого регулювання при безпосередньому втручанні держави саме в економічні процеси та в економічну діяльність господарств. Вказано, на той факт, що прямі методи державного регулювання не пов’язані зі створенням будь-яких додаткових матеріальних стимулів та мають за основу силу державної влади і потребують удосконалення процесі адаптації саме на рівні галузей національної економіки. Надано прикладні пропозиції щодо впровадження й удосконалення процедури ліцензування сектору аквакультури. Ліцензування розглянуто з позицій засобу регулювання, спрямованого на забезпечення економічних й соціальних інтересів держави та суспільства у системі вибору напряму аграрної й економічної галузевої політики. Розкрито процедуру виокремлення окремої статті з назвою «Базові засади ведення аквакультури». Запропоновано внесення доповнень до Законів України «Про аквакультуру» від 18.09.2012 № 5293-VI та «Про ліцензування видів господарської діяльності», де передбачити, що ведення аквакультури можливе тільки за наявності ліцензії та закріпити обов’язковість професійної освіти у здобувача ліцензії. Зроблено висновок, що зміни в аграрній й економічній галузевій політиці сприятимуть поліпшенню факторів, які сприятимуть впровадженню й удосконаленню процедури ліцензування як засобу регулювання, спрямованого на досягнення безпеки й захисту економічних й соціальних інтересів держави, суспільства, а також прав і законних інтересів, здоров’я людей, екологічної безпеки та охорони довкілля.