Risk factors and outcomes of tapering surgery for small intestinal dilatation in pediatric short bowel syndrome

Abstract

SBS children with short remaining SB, missing ICV, and SBA etiology are more likely while NEC patients are less likely than others to necessitate tapering surgery. Postoperative PN weaning rates were comparable to patients who initially had more favorable intestinal anatomy and adapted without surgery.

Pediatric Intestinal Failure: The Key Outcomes for the First 100 Patients Treated in a National Tertiary Referral Center During 1984–2017

“…23,29 Duration of PN is shorter after tapering of pathologically dilated small bowel, suggesting this approach is beneficial. 30 Prematurity strongly associated in this study with the achievement of enteral autonomy in SBS, highlighting the intestinal growth and adaption potential in premature babies, as well as the use of age-adjusted small-bowel length for analytical purposes. 31 Recently, novel medical agents promoting intestinal adaptation have emerged and may continue to improve the outlook for patients with SBS with the shortest remaining small bowel.…”

“…Our systematic surveillance and surgical treatment of pathological small‐bowel dilatation, strictures, and fistulas may have contributed to this, because extensive small‐bowel dilatation predicts prolonged PN and decreased survival in pediatric SBS . Duration of PN is shorter after tapering of pathologically dilated small bowel, suggesting this approach is beneficial . Prematurity strongly associated in this study with the achievement of enteral autonomy in SBS, highlighting the intestinal growth and adaption potential in premature babies, as well as the use of age‐adjusted small‐bowel length for analytical purposes .…”

The first experience in stapled longitudinal tapering enteroplasty in three month old child with ileal atresia in Ukraine

“…При атрезії тонкої кишки її привідна частина є патологічно розширеною, а відвідна -звуженою [3]. Дилатація проксимального сегменту не лише створює труднощі накладання анастомозу зі звуженим дистальним, по відношенню до атрезії, відділом тонкої кишки, але й призводить до пору-шення його перистальтичної активності [6,9]. Внаслідок недостатності констриктивних кишкових скорочень дилатованого інтестинального сегменту відбувається порушення його резервуарності, що призводить до неможливості створення необхідного внутрішньокишкового тиску та розвитку функціональної кишкової непрохідності у післяопераційному періоді [5,9].…”

“…Зважаючи на наявність асоційованої з атрезією природженої втрати довжини тонкої кишки та додаткове її зменшення після проведення резекції атрезованих відділів, хірурги намагаються застосовувати щадну резекцію для уникнення розвитку синдрому короткої кишки [4,6]. Внаслідок такого підходу відбувається збереження функціонально неспроможного, дилатованого проксимального відділу тонкої кишки [4,6,8,9].…”

“…Зважаючи на наявність асоційованої з атрезією природженої втрати довжини тонкої кишки та додаткове її зменшення після проведення резекції атрезованих відділів, хірурги намагаються застосовувати щадну резекцію для уникнення розвитку синдрому короткої кишки [4,6]. Внаслідок такого підходу відбувається збереження функціонально неспроможного, дилатованого проксимального відділу тонкої кишки [4,6,8,9]. Вторинна функціональна обструкція цього відділу кишечника є причиною хронічного перебігу синдрому мальабсорбції, здуття живота, блювоти, синдрому надмірного бактеріального росту тонкої кишки та сепсису, які неможливо скорегувати на тлі проведення консервативної терапії [4,6].…”