Scientific Discourse of Stefan Taranushenko (An Essay Based on the Texts of Kharkiv Period)

Abstract

У статті проаналізовано монографічні розвідки, статті, рецензії, що належать до харківського періоду творчої діяльності видатного українського мистецтвознавця Стефана Таранушенка. Предмет дослідження -науковий дискурс та ідіолект ученого. Увагу приділено композиційним, виразним, комунікативним особливостям наукових текстів ученого. Установлено, що монографічні праці мають типову для цього жанру композиціюпослідовне членування інформації на передмову, розділи, закінчення. Розділи С. Таранушенко подає без виокремлення параграфів, пунктів, підпунктів. Для статей і рецензій характерне членування за допомогою абзаців. Виняток становить тільки одна стаття. Типовий абзац має три частини. Середня довжина абзаців становить 3-6 речень, трапляються й розлогіші, до 20 речень. Синтаксична структура текстів легка, прозора як наслідок вправного чергування складних і простих речень. Складні речення не виглядають надмірними. Для позначення особи автора в текстах науковець послуговується займенниковими іменниками першої особи, відповідними особовими формами дієслів, знеособленими формами, утіленими в дієслівних формах на -но, -то, дієсловами з постфіксом -ся, інфінітивом. Діалог із читачем дослідник організовує за допомогою питальних речень у текстах. Вони мотивують читача до співдумання, роблять його партнером ученого, підсилюють експресію викладу.