Мета. На основі аналізу залежностей «доза-ефект» виявити відмінності між морфологічними формами та ценопопуляціями кульбаби за реакцією на концентрації сульфату міді, що пригнічують ріст коренів. Методи. Комплексне використання польового, лабораторного, математично-статистичного, розрахунково-порівняльного методів і системного аналізу. Результати. На основі аналізу доза-ефектних залежностей при впливі широкого діапазону концентрацій сульфату міді за кореневим тестом оцінено металостійкість насіннєвого потомства двох морфологічних форм Taraxacum officinale Wigg. s.l., що ростуть у фонових умовах та в умовах техногенної трансформації навколишнього середовища. Оскільки на досліджених ділянках раніше були встановлені відмінності у чисельності та співвідношенні в ценопопуляціях цих форм, а також у рівнях накопичення ними міді, то передбачалося, що вони відрізняються і за металостійкістю насіннєвого потомства. Показано, що середні значення ефективних концентрацій сульфату міді, що пригнічують ріст кореня проростків на 10, 50 і 90%, не відрізнялися між досліджуваними ділянками та морфологічними формами кульбаби. Висновки. Виявлено, що високі концентрації міді (до 900 мкг/г і вище) у ґрунтах не мають прямого впливу на розвиток підвищеної металостійкості (ECx) насіннєвого потомства Taraxacum officinale до цього металу. Можливо, що співвідношення між двома морфологічними формами Taraxacum officinale f. dahlstedtii та T. off. f. pectinatiforme у ценопопуляціях, що ростуть у градієнті техногенної трансформації середовища, не є наслідком відмінностей тільки у металостійкості їх насіннєвого потомства. Зміна внутрішньовидової структури популяцій, ймовірно, обумовлено зміною едафічних і ценотичних умов, в тому числі опосередковано викликаних підвищеними рівнями ВМ у ґрунтах. Це визначає необхідність подальших досліджень внутрішньовидової мінливості T. officinale, зокрема з точки зору ценотичної конкурентності та толерантності до абіотичних факторів середовища.