“…Продовольчу безпеку запропоновано розглядати як такий стан економіки країни, за якого уможливлюється захищеність життєво важливих інтересів людини, громади, регіону і держави в частині гарантування фізичної, економічної та соціальної доступності, безпечності та якості продуктів харчування, стабільності продовольчого забезпечення населення та продовольчого суверенітету. Забезпечення продовольчої безпеки передбачає розробку та імплементацію соціальноекономічних, організаційних, правових, науково-інноваційних, інформаційних, екологічних (Tikhonova, 2014;Kravchuk et al, 2017;Tkachuk et al, 2019), а також регіональні особливості формування продовольчої безпеки (Superson, 2008;Holikova, 2012;Hermanenko, 2015). Вагоме місце у проблематиці забезпечення продовольчої безпеки відведено питанням методологічного виміру продовольчої безпеки (Zalizniuk, 2016;Danilova, 2019;Mostova, 2019), а також визначенню індикаторів її оцінки (Fedulova, 2014).…”