Е. В. Максютенко Днипровский национальный университет имени Олеся Гончара «СЕНТИМЕНТАЛЬНОЕ ПУТЕШЕСТВИЕ ЙОРИКА, НАПИСАННОЕ ЕВГЕНИЕМ». ОБ АВТОРЕ И ТЕКСТЕ У статті висвітлено особливості рецепції «Сентиментальної подорожі» Лоренса Стерна, пізнього роману, що став моделлю «літератури чутливості», забезпечивши автору популярність у широкої аудиторії. У «Сентиментальній подорожі» дослідники бачать варіації впізнаваних рис стильової манери письменника, пов'язаної з поворотом до ліризовано-психологічної форми, інтересом до індивідуальної свідомості, світу особистих почуттів, емоцій, переживань. А також згадують про рокайльні мотиви, які доповнюють концепцію чутливості у «Подорожі»: мистецтво натяку, недомовленості, іронічність оповідного тону, тема любовного флірту. Визнанням читацького успіху романів Стерна стала поява у культурі другої половини XVIII ст. прецеденту продовжень історій про Трістрама і Йорика. У ряду творів, що наслідують образи, теми прози Стерна, виділяють «Сентиментальну подорож» Йорика. Продовження, що належить перу Євгенія» (1769), питання щодо авторства якого, пов'язане з особистістю близького друга Стерна, Джона Холла-Стівенсона, залишається відкритим. Літератор, який використав маску Євгенія, не стільки наслідував сентиментально-юмористичну манеру Стерна, скільки намагався представити доповнені ним записи Йорика як складову культурного контексту епохи і біографії визначного художника. Ключові слова: прецедент літературного продовження, серіальність, наслідування, стилізація, текст-«двійник», прототипи персонажів, літературна маска автора. В статье освещаются особенности рецепции «Сентиментального путешествия» Лоренса Стерна, ставшего моделью «литературы чувствительности», обеспечив автору популярность у широкой аудитории. В «Сентиментальном путешествии» исследователи видят вариации узнаваемых черт стилевой манеры писателя, связанной с поворотом к лиризованно-психологической форме, вниманием к индивидуальному сознанию, миру личных чувств, эмоций, переживаний. А также упоминают о рокайльных мотивах, которые дополняют концепцию чувствительности в «Путешествии»: искусство намека, недосказанности, ироничность, игровая двусмысленность повествования, тема любовного флирта. Признанием читательского успеха романов Стерна стало появление в культуре второй половины XVIII ст. прецедента продолжений историй о Тристраме и Йорике. В ряду сочинений, наследующих образы, темы прозы Стерна, выделяют «Сентиментальное путешествие Йорика. Продолжение, принадлежащее перу Евгения» (1769), вопрос об авторстве которого, отсылающий к личности близкого друга Стерна, Джона Холла-Стивенсона, остается открытым. Использовавший маску Евгения сочинитель не столько подражал сентиментально-юмористической манере Стерна, изяществу слога писателя, сколько стремился представить дополненную им историю Йорика как составляющую культурного контекста эпохи и биографии великого художника. Ключевые слова: прецедент литературного продолжения, сериальность, подражание, стилизация, текст-«двойник», прототипы персонажей, литературная маска автора....