Surgical treatment of chronic groin pain in athletes

Abstract

Purpose Conservative treatment of chronic groin pain is prolonged and recurrence is quite common. Coexistence of sports hernia and adductor tendinitis/tendinosis in a single patient is noted in the literature. In our study we evaluated our operative treatment that should enable pain elimination and fast return to sports activities. Methods We performed a prospective study over a six-year period. Ninety-nine (99) patients, all male, with chronic groin pain, resistant to conservative treatment, underwent a surgical procedure. Results Seventy athletes with sports hernia returned to sports in an average 4.23 weeks (range three-16). Adductor tendinosis symptoms were present in 24 patients (2 %) with sports hernia. Twenty-four patients that had an additional adductor tenotomy performed returned to sports in an average 11.6 weeks (range ten-15). Five patients with isolated adductor tendinosis (7 %) returned to sports in an average 13.4 weeks (range 12-16). All athletes except two (2.8 %) treated for sports hernia were satisfied with the results of treatment and could continue their previous level of activity. Conclusion Any surgical procedure used for treating chronic groin pain should address the common causes of pain in this region. Adductor tendinosis can be present in up to 24.2 % of cases with sports hernia or may be isolated in 7 % of cases with chronic groin pain and must be treated by tenotomy. Resection of the genital branch of genitofemoral nerve and ilioinguinal nerve neurolysis should also be performed in patients with sports hernia.

Sonographic Prevalence of Groin Hernias and Adductor Tendinopathy in Patients With Femoroacetabular Impingement

“…The cause is yet rather unknown, also reflected by different treatment recommendations ranging from nonoperative measures to surgical adductor release. 11,27,37,40 In the present FAI cohort, adductor insertion tendinopathy was evident in more than 20% of the cases. The clinical relevance of concomitant adductor tendinopathy is, however, unclear.…”

Athletic groin pain: a systematic review and meta-analysis of surgical versus physical therapy rehabilitation outcomes

“…All the papers had a common aim of reinforcing the abdominal musculature although there was variability in the description of the exact pathological site. Six abdominal papers also included tenotomy of adductor longus during the procedure 20 49 52 55 59 63. There was a common approach to the adductor surgical papers with release of the adductor longus proximal tendon.…”

“…This was particularly evident in patients/athletes who present with pain in the abdominal region where a large spectrum of anatomical pathologies are described and multiple interventions recommended. These include resecting the ilioinguinal or genitofemoral nerve23 52 54 57 which potentially diminishes sensation without addressing the underlying problem. Holmich16 and Jansen et al 77 reported that in many cases, multiple painful structures are isolated at the time of presentation.…”

Синдром Пахвинного Болю Спортсменів. Система Диференційованого Хірургічного Лікування

“…Тому важливо заохочувати спортсменів дотримуватись правильної тренувальної програми та навчати їх звертатися за медичною допомогою на ранніх стадіях захворювання з метою запобігання розвитку хронізації захворювання [9,10]. Існують консервативні та оперативні методи лікування СПБС, застосування яких залежить від локалізації та стадії захворювання [11][12][13].…”

“…Позасуглобові та навколосуглобові ушкодження, що пов'язані з тендинопатіями, до стадії дегенеративного розриву підлягають консервативному лікуванню [14,15] або іноді хірургічному [12,16]. Внутрішньосуглобові та інгвінальні ушкодження при СПБС підлягають переважно оперативному лікуванню у зв'язку з неефективністю консервативного, що пов'язано зі структурними змінами в ушкоджених тканинах (розрив суглобової губи кульшової западини, дефект задньої стінки пахвинного каналу тощо) [11,19,20]. З точки зору доказової медицини дані щодо вибору оптимальних способів та методів лікування СПБС досить обмежені для того, щоб робити остаточні висновки [19,20].…”