У методологічному дискурсі економічної теорії сьогодні багато уваги приділяють питанню відповідності домінантної неокласичної економічної теорії сучасному соціально-екологічному контексту, в межах якого формується нексус криз економічного, довкільного, соціального, геополітичного і технологічного характеру, посилених війною, яку Росія розв'язала проти України. Із використанням методів системного, порівняльного та логічного аналізу розкрито обмеженість домінантної економічної парадигми за сучасних умов, окреслено необхідність і напрями трансформації фундаментальної економічної науки, зокрема, її предметного простору, проблематики, методології та інструментарію, а також перегляду сутності, природи економічного суб'єкта та його ролі в соціо-еколого-економічній системі епохи антропоцену. Встановлено, що підґрунтям цих методологічних змін має стати постулювання принципової обмеженості економічної підсистеми фундамен-тальними біофізичними законами природи і біологічними ресурсами глобальної екосистеми, а також синергетичної природи об'єкта дослідження, який постійно перебуває в стані креативної деструкції. З використанням нексусного підходу проаналізовано методологічні напрацювання екологічної економіки, доаналітичне бачення якої полягає в цілісному, холістичному охопленні ко-еволюції, взаємозалежності та підпорядкованості економічної, соціальної та екологічної систем. Обґрунтовано використання трансдисциплінарного методу для поєднання знань, методології дослідження та інструментарію різних дисциплін, а також для застосування неакадемічних знань. Запропоновано напрями подальших досліджень, такі як соціальна екологічна економіка та деліберативна екологічна економіка, на основі аналізу досвіду іспанської школи екологічної економіки. Обґрунтовано використання нексусного підходу чотирьох типів капіталу для аналізу проблем і прийняття робастних рішень на засадах сталого розвитку.