Search citation statements
Paper Sections
Citation Types
Year Published
Publication Types
Relationship
Authors
Journals
Дана робота є узагальненням і систематизацією накопичених дотепер наукових доказів ефективності застосування різних лікувальних втручань при герпесвірусних інфекціях людини в клінічній практиці. Представлені наукові рекомендації розглядають лікування інфекцій, викликаних герпес- вірусними агентами, як складний комплексний процес з врахуванням виду вірусу і чутливості конкретного штаму до противірусних ліків, нейро- або лімфотропості вірусу, поточної форми герпесвірусної інфекції, стану імунітету організму хазяїна зі з’ясуванням форми і структури імуносупресії, перебігу інфекції, важкості стану хворого, наявності ускладнень та досвіду попереднього лікування. Розглянута доказова база різних ациклічних аналогів нуклеозидів, аденіну арабінозиду, артесунату та різноманітних імунотерапевтичних інтервенцій, призначених з метою лікування або профілактики герпесвіруснних інфекцій. Підкреслено багатокомпонентність, мультидисциплінарність і персоніфікацію раціонального терапевтичного підходу при клінічному веденні пацієнтів з герпесвірусними ураженнями. Розглянуто роль і місце різних медичних спеціалістів в роботі мультидисциплінарних робочих груп. Дані рекомендації будуть корисними для лікарів різних спеціальностей з огляду на безпрецедентний пантропізм герпесвірусних агентів людини.
Дана робота є узагальненням і систематизацією накопичених дотепер наукових доказів ефективності застосування різних лікувальних втручань при герпесвірусних інфекціях людини в клінічній практиці. Представлені наукові рекомендації розглядають лікування інфекцій, викликаних герпес- вірусними агентами, як складний комплексний процес з врахуванням виду вірусу і чутливості конкретного штаму до противірусних ліків, нейро- або лімфотропості вірусу, поточної форми герпесвірусної інфекції, стану імунітету організму хазяїна зі з’ясуванням форми і структури імуносупресії, перебігу інфекції, важкості стану хворого, наявності ускладнень та досвіду попереднього лікування. Розглянута доказова база різних ациклічних аналогів нуклеозидів, аденіну арабінозиду, артесунату та різноманітних імунотерапевтичних інтервенцій, призначених з метою лікування або профілактики герпесвіруснних інфекцій. Підкреслено багатокомпонентність, мультидисциплінарність і персоніфікацію раціонального терапевтичного підходу при клінічному веденні пацієнтів з герпесвірусними ураженнями. Розглянуто роль і місце різних медичних спеціалістів в роботі мультидисциплінарних робочих груп. Дані рекомендації будуть корисними для лікарів різних спеціальностей з огляду на безпрецедентний пантропізм герпесвірусних агентів людини.
Обґрунтування. Первинні мінорні імунодефіцити (PMD) зустрічаються в людській популяції частіше за класичні імунодефіцити і створюють великий тягар на суспільство, однак накопичені дотепер докази щодо PMD у людей досі не систематизовано належним чином в єдину наукову концепцію для клінічної практики. Мета: проаналізувати та узагальнити дані щодо етіології, епідеміології, різноманітності, клінічних проявів, діагностики та лікування PMD у людей для синтезу наукової концепції, класифікації, діагностичного та терапевтичного алгоритмів. Матеріали і методи. Здійснено систематичний пошук наукових публікацій з рецензованих періодичних медичних видань, які індексуються в електронних наукометричних базах даних PubMed (MEDLINE) та SCOPUS, за період з 1960 по 2024 рр. за ключовими словами “minor” або “mild immunodeficiency”, “transitory hypogammaglobulinemia of infancy”, “unclassified hypogammaglobulinemia”, “selective deficiencies of IgM, IgA, IgG subclasses, IgE, IgD”, “myeloperoxidase deficiency”, “eosinophilic peroxidase deficiency”, “mannose binding lectin deficiency”, “deficiency of serine proteases, associated with mannose binding lectin”, “NK-cell deficiency”, “NKT-cell deficiency”, “CD16 molecule deficiency”, “CD8 molecule deficiency”, “CD64 molecule deficiency“, “idiopathic CD4+ T-cell lymphopenia”, “chronic neutropenia”, “cyclic neutropenia”, які комбінували в довільному порядку з такими по- шуковими словами як “etiology”. “pathogenesis”, “epidemiology” “clinical picture”, “diagnosis”, “treatment”. Із 2937 первинних публікацій до остаточного списку потрапили 270, що найбільше від- повідали критеріям відбору. Результати та обговорення. В результаті проведеного аналізу отриманих даних значно уточнені термінологія, генетична гетерогенність, епідеміологія, спектр клінічної маніфестації PMD. При цьому здійснено структурування асоційованих клінічних синдромів при PMD за основними чотирма групами, також розроблена оригінальна клініко-лабораторна класифікація відомих PMD у людей для клінічної практики з урахуванням уражених імунного чинника/чинників та функціональної ланки імунної системи. Проведено детальне розрізнення PMD і класичних (великих) імунодефіцитів як окремих феноменів за ключовими відмінними клінічними і лабораторними аспектами з формуванням інформативного диференційного підходу для практикуючих лікарів. Розглянуті сучасні алгоритми клінічної та лабораторної діагностики PMD та специфічних імунотерапевтичних втручань як базисного лікування при PMD з вказівкою їх поточного рівня доказовості. Запропонована оригінальна наукова концепція щодо феноменології, діагностики і лікування PMD при імунозалежній патології у людей для теоретичної медичної науки та науково обґрунтованої клінічної практики. Висновки. Концепція PMD дозволить революціонізувати сучасні наукові уявлення щодо природи імунозалежних хвороб у людей та оптимізує клінічне ведення пацієнтів з асоційованою з PMD різнорідною імунозалежною патологією шляхом застосування інтегративного етіологічно орієнтованого мультидисциплінарного персоніфікованого підходу, що зменшить захворюваність, покращить якість життя пацієнтів та їх витривалість.
Мета роботи. Провести систематизацію наукових доказів ефективності застосування різних лікувальних засобів при герпесвірусних інфекціях людини в клінічній практиці. Матеріали та методи. Представлені рекомендації є оновленням відповідного документу 2012 року щодо лікування герпесвірусних інфекцій з врахуванням нових наукових доказів, накопичених протягом останнього десятиліття і опублікованих у рецензованих періодичних медичних виданнях, що втдозмінюють підходи до лікування герпесвірусних інфекцій. Здійснено аналітичний огляд наукових публікацій, присвячених вивченню класифікації, клінічних проявів та різних аналогів нуклеозидів, аденіну арабінозиду, артесунату та імунотерапевтичних інтервенцій для лікування або профілактики герпесвірусних інфекцій. Результати і обговорення. Приймаючи до уваги пантропізм герпесвірусних збудників і здатність до індукції мультиорганних уражень із залученням різних патогенетичних шляхів, медичні фахівці всіх спеціальностей повинні бути належним чином поінформовані з проблеми герпесвірусних інфекцій та, відповідно, вміти своєчасно виявляти, лікувати та попереджати різні форми герпетичних інфекцій. На відміну від збудників ГРВІ і багатьох інших вірусних агентів, здатних інфікувати Homo sapiens, герпесвіруси мають складну адаптивну програму паразитування в організмі людини, що передбачає тонке реципрокне маневрування збудника під час реалізації репродуктивного потенціалу у відповідь на тиск з боку імунного нагляду організму хазяїна з метою ухилення від імунної відповіді. Основу сучасної противірусної терапії при герпесвірусних інфекціях складають ациклічні аналоги нуклеозидів як специфічні віростатичні протигерпетичні хіміопрепарати, основнимй механізм дії яких полягає у вибірковій блокаді елонгації вірусної ДНК під час реплікації (табл. 2). Ацикловір ефективний здебільшого при інфекціях, викликаних альфагерпесвірусами, однак не бета- і гамма-герпесвірусами, коли використовують переважно ганцикловір, фоскарнет та цидофовір. Розрізняють епізодичну і супресивну терапію герпесвірусних інфекцій противірусними хіміопрепаратами. Епізодичну терапію призначається у разі первинної інфекції та при поодиноких важких епізодах реактивації латентного або персистуючого герпесвірусу в гостру фазу патологічного процесу. Супресивна терапія може включати індукційну і підтримувальну фазу або складатися тільки з підтримувальної фази залежно від важкості інфекційного ураження. Рекомендації, засновані на наукових доказах, створенні для регламентування, стратифікації та оптимізації надання медичної допомоги пацієнтам з герпесвірусною інфекцією. Висновки. Розглянута доказова база різних аналогів нуклеозидів, аденіну арабінозиду, артесунату та різноманітних імунотерапевтичних інтервенцій, призначених з метою лікування або профілактики герпесвірусних інфекцій. Підкреслено мультидисциплінарність та персонірусними ураженнями. Дані рекомендації будуть корисними для лікарів різних спеціальностей з огляду на безпрецедентний пантропізм герпесвірусних агентів людини.
scite is a Brooklyn-based organization that helps researchers better discover and understand research articles through Smart Citations–citations that display the context of the citation and describe whether the article provides supporting or contrasting evidence. scite is used by students and researchers from around the world and is funded in part by the National Science Foundation and the National Institute on Drug Abuse of the National Institutes of Health.
customersupport@researchsolutions.com
10624 S. Eastern Ave., Ste. A-614
Henderson, NV 89052, USA
This site is protected by reCAPTCHA and the Google Privacy Policy and Terms of Service apply.
Copyright © 2025 scite LLC. All rights reserved.
Made with 💙 for researchers
Part of the Research Solutions Family.