The Influence of Diabetes Mellitus on Patients Undergoing Primary Total Lower Extremity Arthroplasty: A Systematic Review and Meta-Analysis

Abstract

Background. Diabetes mellitus (DM) is a common disease that has an adverse impact on most orthopedic surgeries, and its prevalence has gradually increased in recent years. We aim to investigate the influence of DM on comorbidities and complications of patients undergoing primary total lower extremity arthroplasty. Methods. PubMed, Embase, Cochrane Library, Medline, and Web of Science were systematically searched for relevant studies published before December 2019. Demographic data, comorbidities, and postoperative complications after primary total hip arthroplasties (THA) or primary total knee arthroplasties (TKA) were assessed between DM and non-DM patients. Meta-analysis was conducted using Review Manager 5.3, and forest plots were drawn for each variable. Results. A total of 1,560,461 patients (215,916 patients with DM and 1,344,545 patients without DM) from 23 studies were included in this meta-analysis. The incidences of several preoperative comorbidities (hypertension (HTN), kidney disease, cardiac and cerebrovascular disease) were generally higher in patients with DM. Moreover, DM patients had a higher rate of postoperative complications (superficial and deep infection, deep vein thrombosis (DVT), and in-hospital mortality) compared to non-DM patients. Conclusions. DM patients were more likely to suffer from comorbidities and had a higher risk of complications in total lower extremity arthroplasty compared to non-DM patients. It is necessary to identify DM and control hyperglycemia in the perioperative period to prevent postoperative complications in patients with DM.

Pharmacological thromboprophylaxis as a risk factor for early periprosthetic joint infection following primary total joint arthroplasty

“…DM is associated with immune system alterations, including impaired leukocyte function, impaired release of inflammatory cytokines in response to infection stimuli 26 and enhancing the formation of biofilm 27 . In our study, DM patients had a 1.6–2.0 times higher risk of SSC than non-DM patients, which was consistent with findings from other studies 28 , 29 . Notably, the risk was even higher in patients who had morning hyperglycemia 30 and poorly controlled hemoglobin A1c values 31 , indicating that the risk of SSC in DM patients would still be modifiable.…”

Prevalence and Risk of Infection in Patients with Diabetes following Primary Total Knee Arthroplasty: A Global Systematic Review and Meta-Analysis of 120,754 Knees

“…Diabetic individuals had higher risks and prevalence of deep SSI (PJI) than non-diabetic patients, according to our findings. This finding is consistent with results published by Qin et colleagues in 2020, who found that patients with DM had a 1.76-fold greater risk of deep infection [37]. We believed that proper precautions should be taken when operating on diabetic patients for TKA, as previous research has shown that PJI is associated with extremely poor postoperative outcomes and a high mortality rate [22].…”

The Role of Dexmedetomidine in the Structure of Anesthesia for Hip and Knee Arthroplastyс Surgery in Patients with Diabetes

“…ЦД є основною причиною сліпоти, ниркової недостатності, інфаркту, інсульту й ампутації нижніх кінцівок, обумовлює ранню інвалідизацію та летальність внаслідок пізніх ускладнень [9]. Слід зазначити, що ЦД є поширеним серед пацієнтів, яким проводять тотальне ендопротезування нижніх кінцівок [10], його діагностують у понад 20% пацієнтів, яким проводиться ендопротезування, а стресова гіперглікемія, що не є діабетичною, може спостерігатися у більш ніж 50% пацієнтів, яким проводиться ендопротезування [11].…”

“…(2021), пацієнти, які перенесли тотальну артропластику колінного суглоба та з високим рівнем передопераційного D-димеру, мають значний ризик розвитку післяопераційної венозної тромбоемболії [16]. Крім того, пацієнти з ЦД частіше страждають від супутніх захворювань і мають вищий ризик ускладнень при тотальному ендопротезуванні нижніх кінцівок порівняно з пацієнтами без ЦД [10].…”

“…Більш висока частота випадків брадикардії у хворих 3-ї групи пояснюється симпатолітичними властивостями дексмедетомідину, що в деяких випадках, за даними літератури, навіть вимагає відмови від використання його у відділеннях інтенсивної терапії [10]. Проте в усіх випадках у 3 наших пацієнтів брадикардія була короткочасною і не вимагала введення адреноміметиків або атропіну.…”