The influence of sulfate ammonium on theretardant activity of trinexapac-ethyl on wheat

Abstract

Контроль вилягання посівів зернових та інших культур є важливою складовою досягнення високої продуктивності та рентабельності агровиробництва. Ретарданти класу циклогександіонів (ЦГД) широко застосовують у сучасному рослинництві. Досліджували вплив відомого ад'юванту сульфату амонію на ефективність ЦГД-похідного тринексапакетилу (ТЕ) на рослинах пшениці-дворучки (Triticum aestivum L.) сорту Зимоярка за позакореневого внесення. Показано, що висота рослин пшениці за дії регулятора росту (ретардант модус, 0,6 л/га) у фазу ВВСН 37 була на 26 % меншою від контролю, а також на 18,8 см нижчою порівняно з рослинами, обробленими сульфатом амонію. Сумісне застосування сульфату амонію з тринексапакетилом на пшениці зменшувало висоту рослин на 35,8 % (23,7 см) порівняно з контрольним варіантом, обробленим водою. Зменшення висоти рослин відбувалось внаслідок укорочення довжини 4-та 5-го міжвузлів до 53-57 % щодо контролю без обробки. Встановлено, що обробка рослин пшениці сорту Зимоярка ретардантом у поєднанні з сульфатом амонію поліпшувала асиміляційну здатність листків через підвищення вмісту хлорофілу та подовження періоду вегетації й збільшувала масу 1000 зерен. Маса 1000 зерен за обробки тринексапакетил+сульфат амонію становила 35,5 г, у контролі -31,3 г. Таким чином, композицію тринексапакетил+сульфат амонію можна використовувати для підвищення рівня контролю вилягання і продуктивності пшениці за обмежених рівнів мінерального живлення. Високі дози тринексапакетилу можуть негативно вплинути на продуктивність, а застосування сульфату амонію дає можливість досягати потрібних рівнів контролю вилягання за помірних доз ретарданту. Водночас позакореневе внесення амонію може бути складовою азотного живлення посіву впродовж вегетації.