Резюме. Контактний дерматит (КД) і пневмонія залишаються найбільш розповсюдженими захворюваннями серед патології бронхолегеневого апарату і шкіри.
Мета дослідження – з’ясувати рівень активності імуноглобулінів А, M, G у крові та встановити коригувальний вплив на них тіотриазоліну в умовах КД і експериментальної пневмонії (ЕП).
Матеріали і методи. Були проведені дослідження на 55 морських свинках-самцях масою 180–210 г. Контактний дерматит відтворювали за методом В. А. Волкової, ЕП – за методом В. Н. Шляпникова, Т. Л. Солодова. Вміст імуноглобулінів А, M, G в крові визначали за методом Е. Ф. Чернушенко, Л. С. Когосова. Тіотриазолін вводили щоденно у дозі 100 мг на 1 кг маси упродовж 10 діб (з 8-ї до 18-ї доби) ЕП і КД. Тварин декапітували під ефірним наркозом на 4-ту, 8-му, 10-ту і 18-ту доби до та після застосування цього препарату.
Результати. Встановлено, що КД і ЕП (4-та, 8-ма, 10-та і 18-та доби) супроводжується підвищенням вмісту IgA в крові відповідно на 46,4 % (p<0,05), 84,6 % (p<0,05), 115,4 % (p<0,001) і 123,1% (p<0,001). IgM відповідно на 50,0 % (p<0,05), 58,3 % (p<0,05), 91,7 % (p<0,05) і 103,3 % (p<0,001), IgG – на 49,0 % (p<0,05), 73,6 % (p<0,05), 86,8 % (p<0,05) і 90,6 % (p<0,05) проти контролю до лікування. Застосування тіотриазоліну приводило до зниження IgA, IgM і IgG в крові відповідно на 27,5 % (p<0,05), 36,0 % (p<0,05) і 29,7 % (p<0,05) відносно групи тварин з ЕП і КД до лікування, що свідчить про його імунокоригувальний ефект.
Висновки. Контактний дерматит і експериментальна пневмонія супроводжуються поступовим зростанням рівня IgA, M, G в крові упродовж усього періоду їх розвитку з домінуванням у найпізніший термін спостереження (10-та і 18-та доби), що дає підстави констатувати про їх активну участь у механізмах формування первинної та вторинної імунної відповіді. Застосування тіотриазоліну зумовлювало імунокоригувальну дію на рівень імуноглобулінів у крові при КД і ЕП.