The Peculiarities of Perioperative Clinical Characteristics of Patients With Genital Endometriosis Associated With Hypothyrosis

Abstract

1 Харківська медична академія післядипломної освіти, м. Харків, Україна 2 Вінницький національний медичний університет ім. М. І. Пирогова, м. Вінниця, Україна 3 Державна наукова установа «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини» Державного управління справами, м. Київ, Україна РезюмеМета роботи -з'ясувати основні особливості клінічної характеристики пацієнток, хворих на зовнішній генітальний ендометріоз в періопераційному періоді. Для досягнення поставленої мети були визначені наступні задачі: 1) вивчити локалізацію розподілу ендометріоїдних гетеротопій у пацієнток, хворих на зовнішній генітальний ендометріоз на тлі гіпотиреозу; 2) вивчити структуру хірургічних втручаннь у пацієнток з поєднаною патологією (зовнішній генітальний ендометріоз на тлі гіпотиреозу); 3) вивчити частоту рецидивування ендометріозу у пацієнток з поєднаною патологією після хірургічного лікування. Матеріали і методи. Нами було обстежено 100 пацієнток: 40 -з поєднаною патологією (І основна група); 60 з ендометріозом, без патології щитовидної залози (ІІ група порівняння). Загально-клінічні, лабораторно-інструментальні та променеві методи дослідження (УЗД, КТ, Ro-графія). Діагноз у всіх пацієнтів підтверджений результатами гістопатологічного дослідження. Всі оперативні втручання виконані ендовідео-хірургічним методом. Результати дослідження та їх обговорення. За результатами дослідження локалізації та ступеня поширення ендометріоїдних гетеротопій у пацієнток з поєднаною патологією були отримали наступні результати: I ступінь -38,0% жінок з ендометріоїдними кістами яєчників та аденоміозом; II ступінь -27,0% пацієнток з ендометріоїдним ураженням очеревини і аденоміозом; III ступінь -23,0% хворих з ендометріоїдними кістами яєчників, аденоміозом, з ендометріоїдним ураженням очеревини і сечовивідних органів; IV ступінь -12,0% пацієнток з ендометріоїдними кістами яєчників, аденоміозом, з ендометріоїдним ураженням очеревини і ретроцервікальної області. Структура ендохірургічних втручань у обстеженного контингенту представлена наступним чином: у 80,0% клінічних випадків були проведені органозберігаючі операції; у 20,0% -радикальна операція; у 56,0% -комбінація лапароскопії та гістероскопії; у 42,0% -лапароскопічнийвагінальний доступ і тільки в 2,0% була здійснена конверсія на лапаротомію. Частота випадків рецидиву ендометріозу після хірургічного лікування, у пацієнток, хворих на ендометріоз на тлі гіпотиреозу, склала: через 6 місяців -4,0%; через 9 місяців -6,0%, через 12 місяців -10,0% відповідно. Повне полегшення симптомів досліджуємого захворювання після операції спостерігалося у 80,0% жінок, а у 24,0% жінок відновлена репродуктивна функція. Висновки. Хірургічне лікування пацієнтів з ендометріозом, асоційованим з гіпотиреозом, має базуватися на принципі радикального видалення ендометріоїдних вогнищ, особливо за допомогою комбінованих симультанних операцій у разі тяжкого екстрагенітального ендометріозу. Додатково слід ураховувати цілий ряд аспектів, а саме: локалізацію ендометріоїдної гетеротопії та тяжкість ендометріозу; вік па...

Ендометріоз Як Хірургічна Проблема: Діагностично-Лікувальна Тактика, Невирішені Питання

“…Типовими симптоми ендометріозу є болючі менструації, болючі овуляції, біль під час або після статевого акту, значні кров'янисті виділення під час менструації, хронічний тазовий біль, втома, безпліддя, які негативно впливають як на загальний фізичний стан, так і на психічну діяльність та соціальну сферу життя. Однак якщо генітальні форми ендометріозу мають типову клінічну картину, то діагностика ектрагенітальних форм залишається надскладним завданням і потребує залучення як сучасних методів візуалізації для його діагностики, так і мультидисциплінарного підходу до вибору терапевтичної тактики [9][10][11]. Опис нетипових клінічних випадків та поширення їх серед медичної спільноти сприятиме накопиченню мультицентрового клінічного досвіду та ляже в основу розробки ефективних алгоритмів менеджменту нетипових проявів даного захворювання, що і стало метою нашої роботи.…”