У статті у загальному вигляді сформульовано лінгвістичну проблему виникнення, буття й еволюції слова як одиниці національно-мовної картини світу, наділеної знако-символічною природою. Запропоноване формулювання інтегрує проблематику порівняльно-історичного мовознавства, когнітивної лінгвістики, когнітивного перекладознавства, семіотики, психології, філософії мислення тощо. Дослідження сформульованої проблеми передбачає реконструкцію на основі (пра)мовних даних структур примітивної і сучасної свідомості, з акцентом на виявлення у діахронії і синхронії зв'язків між цими структурами, відповідальних за панхронічні механізми динамічної організації картин світу носіїв різних мов як витоків відповідних національних культур.За використання теорії керованого образами тлумачення слова, авторкою розробляється методологія семантичної реконструкції, за якої слово аналізується у якості знака-символа, що дозволяє виявити і пояснити механізми й продукти бачення і розуміння світу носіями різних мов, із твердженням того, що як для окремих індивідів, так і для окремих народів це бачення і розуміння є своєрідним, неповторним -й, важливо, з показом того, яким саме це бачення і розуміння є. Тлумачення слова визначається як творчий акт, за якого словесний знак наділяється значенням і, навпаки, значення передається через словесний знак. Тлумачення слова відбувається завдяки репрезентаційним властивостям мислення й задіює нейрофізіологію людини як виду із осібним утілесненням. Механізм тлумачення слова, пояснюваний авторкою у термінах обернення значення слова на ментальний образ, визначає знако-символічну природу слова й є панхронічним.