“…Проблемою, що обмежує масштаб таких досліджень, є відсутність завершеної теорії радіаційних перетворень біоорганічних сполук, здатної пояснити характер зміни їхніх властивостей навіть для молекул із числом атомів у 20 -30 одиниць. Теоретичний підхід, такий як метод структурних комбінацій, запропонований у роботі [5] для пояснення радіаційної дефрагментації глюкози та амінокислот, базується на необхідності врахування можливості переключення гомо-та гетерозв'язків їхніх атомів, ієрархії енергій хімічних зв'язків та лабільності розташування структурних кластерів, як у грі «Лего». Важливим є той факт, що водні розчини, наприклад сахаридів, опромінені у різний спосіб, мають різну біологічну активність, яка зазнає часової еволюції відповідно до їхніх фізикохімічних параметрів.…”