Ол. Ол. КіцераЛьвівський національний медичний університет імені Данила Галицького Клінічні ознаки, діаґностика та лікування хронічного вушного шуму Вступ. Вушний шум (ВШ, tinnitus) -це патолоґічні слухові відчуття або звукові феномени, що виникають у вусі або в голові [1,4,5,9,14,15,19]. Проблема ВШ вивчена не до кінця, позаяк його асоціюють із великою кількістю чинників, що стосуються не лише орґана слуху, а й інших систем та орґанів [1-3, 6, 11, 13, 20].На ВШ скаржиться, за різними даними, 15,0-40,0 % населення, 25,0 % осіб, що мають ВШ, він ускладнює життя і професійну діяльність, а навіть спричинює самоізоляцію [7,8,10,12,16,18]. Тому в багатьох країнах видаються журнали, присвячені питанню вушного шуму, створюються товариства хворих на ВШ, працюють спеціалізовані клініки [4,9,10,12,17].Мета дослідження. Визначити етіолоґічні, патоґенетичні та клінічні аспекти у хворих з основною скаргою на ВШ та раціональні засади діаґностики й лікування патолоґічних станів, що супроводжуються ВШ.Матеріал і методи дослідження. На базі аудіолоґічної лабораторії ЛОР-клініки та ЛОР-поліклінічного відділу Львівської ОКЛ упродовж 2008-2013 рр. проводилось розширене обстеження пацієнтів, які звертались за консультацією з приводу ВШ як основної або єдиної скарги. Опрацюванню підлягала інформація про хво-рих із шумом у вухах чи в голові, що тривав понад місяць (452 випадки).Серед пацієнтів були 231 чоловік та 221 жінка, тобто не виявлено достовірної залежності частоти виникнення ВШ від статі. Вік хворих коливався від 15 до 83 років, середнє значення -46,9 року, найчастіше звертались особи віком 40-59 років (226 -50,0 %). 168 пацієнтів -мешканці сільської місцевості, 284 -міст.Із анамнезу випливає, що у більш ніж половини досліджуваних хворих (51,2 %) причина ВШ невідома (шум виникав нібито без причини і в жодному випадку не був діаґностований). У решті випадків причиною могли стати: перехолодження (8,2 %), механічна травма (7,4 %), гіпертонічна хвороба (7,0 %), виробничий шум та/або вібрація (7,0 %), середній отит (5,3 %), недостатність мозкового кровообігу та гіпотонія (4,9 %), акустична травма (3,7 %), стрес (2,1 %), вірусні інфекції (2,1 %), побічна ототоксична дія медикаментів (0,8 %), отосклероз (0,8 %) і т. ін.Наявність хронічного ВШ у близьких родичів, найчастіше -у батьків або у інших родичів по материнській лінії, відзначено у 25,6 % обстежених хворих з ВШ.ВШ у половині випадків локалізований в одному вусі (50,2 %). Серед досліджуваних хворих однобічний ВШ значно частіше був у лівому вусі (62,6 %), ніж у правому (37,4 %). В інших випадках хворі відчували шум в обох вухах (35,6 %), причому також частіше з переважанням у лівому вусі (66,2 %). Зрідка ВШ фіксувався в голові або без чіткої локалізації (14,2 %). Пацієнти частіше характеризували ВШ як дзвін (22,3 %), шипіння (13,3 %), писк (9,0 %), у поодиноких випадках як звук двигуна, струни, тріск тощо (табл. 1).У 48,6 % випадків, незалежно від причини й тривалості, пацієнти характеризували ВШ як не-постійний (зникав у гамірній обстановці або на якийсь час припинявся за пев...