To Use Brecht without Criticizing Him Is to Betray Him

Silberman, Marc

doi:10.1215/01610775-17-2-31

Cited by 7 publications

(3 citation statements)

References 0 publications

Supporting

Mentioning

Contrasting

Unclassified

Order By: Relevance

“…É o que pretendemos com relação aos textos teóricos de Brecht. Usá-los e criticá-los, porque usar Brecht sem criticá-lo é traí-lo, como disse Heiner Müller (MÜLLER, 1980). Neste sentido, iremos muito mais em direção ao gesto do que à fábula, pois o que mais nos interessa são as possibilidades de significação que o gestus cria, em suas interrupções e reconfigurações.…”

Section: -Indo Contra Brechtunclassified

Significação musical no contexto da cena multimedial: o caso Brecht-Weill

Martins¹

2016

dramaturgias

View full text Add to dashboard Cite

Um dos principais problemas nas teorias de Brecht sobre a música são as críticas sobre a sua aceitação irrefletida. Um expoente clássico destas críticas é Fowler, em seu trabalho sobre o gestus brechtiano intitulado Received truths (1987), que observa criti- camente certos usos daquilo que Brecht deixou como legado em seus escritos, tratan- do conceitos e afirmações como “verdades aceitas”. Seu estudo se concetra na recepção da teoria brechtiana sobre a música em cena, e procura mostrar como os estudiosos de Brecht usam os conceitos na análise da relação texto-música de maneira irrefletida. Ele também argumenta que Brecht não construiu uma teoria satisfatória para compreender a significação musical. Outros autores seguiram esta tendência crítica, como Rambo-Hood (2009), argumentando contra a possibilidade dos escritos de Brecht serem adequados ou suficientes teoricamente para se interpretar a significação musical por meio de concei- tos como gestus, teatro épico e a brechtiana “separação dos elementos”2. Estes conceitos, principalmente na forma como Brecht os registrou no final da década de vinte e início da década de trinta3, se relacionavam com as montagem da época trazendo reflexões e propostas.

show abstract

Section: -Indo Contra Brechtunclassified

Significação musical no contexto da cena multimedial: o caso Brecht-Weill

Martins¹

2016

dramaturgias

View full text Add to dashboard Cite

show abstract

“…Lehrstück як авторський жанр Б. Брехта є до сьогодні актуальним об'єктом дослідження зарубіжних і вітчизняних науковців, серед яких передусім назвемо Ґюнтера Ґартунґа (дослідження ґенези та інтертекстуальних зв'язків драматургії Брехта) [Hartung 2004], Яна Кнопфа (дослідження джерел, еволюції, поетики, структуралістський аналіз драматургії Брехта) [Knopf 2002], Клауса-Дітера Крабіля (дослідження витоків Lehrstück як вокально-музичного жанру в контексті музичної культури Німеччини другої половини 1920-х років) [Krabiel 1993], Гайнера Мюллера (теоретико-практичне переосмислення драматургії Брехта) [Müller 1986], Райнера Штайнвеґа (дослідження ґенези та поетики жанру Lehrstück у річищі театральної педагогіки) [Steinweg 1976;2005], Бернґарда Клауса Трагелена (літературознавчий аналіз жанру Lehrstück) [Tragelehn 1978], Флоріана Фассена (дослідження становлення жанру як Lern-Spiel (навчальної гри)) [Vaßen 1995], Олександра Чиркова (дослідження жанру в контексті теорії та поетики епічної драми, а також діалектичного театру) [Чирков 1981; Чирков 2006; Чирков 2009].…”

unclassified

Alfred Döblin vs. Bertolt Brecht: reception of the genre Lehrstück in A. Döblin’s drama

Федоренко¹

2021

ФЧ

View full text Add to dashboard Cite

The article is devoted to the drama of Bertolt Brecht and Alfred Döblin. On the material of A. Döblin’s play «The Marriage» analyzes the typological factors of the genre Lehrstück («learning» or «didactic» play), which became widespread as Brecht’s authorial innovation. The purpose of the article: on the basis of comparative analysis of Lehrstück by B. Brecht and the play «The Marriage» by A. Döblin to explore their formal and poetic factors and to conclude about the common and distinctive features of artistic and aesthetic intention of the genre Lehrstück in the works of both playwrights. The source base of the research is represented by literary studies of Günter Hartung, Jan Knopf, Klaus-Dieter Krabiel, Heiner Müller, Rainer Steinweg, Bernhard Klaus Tragelehn, Florian Vaßen, Oleksandr Chirkov. To achieve this goal, the following research methods were used: cultural-historical, comparative-historical, structuralsemantic, descriptive, literary analysis and synthesis. The study presents the main stages of the genre in the work of Brecht and focuses on the initial period of origin of the «learning» or «didactic» play, which is also relevant to the drama of A. Döblin. The play «The Marriage» contains three scenes, a prologue and an interlude. Thematically, all the scenes are united by a common plot core – showing the breakup of marriage and family due to external circumstances. Family and marital relationships fail regardless of social status or financial status. Results and conclusions: The article proves that A. Döblin’s play «The Marriage» has a number of aesthetic and typological features that make it related to Brecht’s «didactic» plays: rejection of theatrical scenery, props, that is, everything that creates a theatrical illusion; the presence of epic elements and music as components of drama; use of text and illustrative projections, songs, recitatives with musical accompaniment; presence of a speaker (commentator) and a choir; the inclusion of the author’s commentary, which states the theme and issues of the drama, as well as explains how the play is constructed, emphasizes the probable educational, educational, instructive influence; the presence of director’s remarks that explain the options for the stage embodiment of the play; the ability to improvise, modify the text of the play and release individual scenes according to the purpose and type of production. A generalized analysis of the existing typological characteristics gives grounds to consider the play «The Marriage» by A. Döblin as a conceptual imitation and / or continuation of the theory and practice of the author’s genre Lehrstück B. Brecht.

show abstract

“…Різним аспектам теорії брехтівської драматургії присвятили свої праці Ґ. Гартунґ (дослідження ґенези та інтертекстуальних зв'язків драматургії Брехта) [Hartung 2004], Я. Кнопф (дослідження джерел, еволюції, поетики, структуралістський аналіз драматургії Брехта) [Knopf 2002], К.-Д. Крабіль (літературознавче дослідження жанру Lehrstück) [Krabiel 1993], А. Майєр (літературознавче дослідження художнього інструментарію драматургії Брехта) [Meier 2010], Г. Мюллер (теоретико-практичне переосмислення драматургії Брехта) [Müller 1986], Р. Штайнвеґ (дослідження ґенези та поетики жанру Lehrstück) [Steinweg 2005], Д. Затонський (дослідження творчості Брехта в контексті світової літератури) [Затонський 1999], С. Соколовська («ефект очуження» як теоретико-літературна категорія) [Соколовська 2018], О. Чирков (теорія і поетика епічної драми, діалектичний театр) [Чирков 1981; Чирков 2006; Чирков 2009]. Віддаючи належне дослідницькій праці зарубіжних та вітчизняних літературознавців, водночас наголосимо: існує необхідність подальшого дослідження й (пере)осмислення теорії та практики брехтівського театру.…”

unclassified

Brecht’s Theater: Genre Diversity and Basic Concepts

Федоренко¹

2021

ФЧ

View full text Add to dashboard Cite

The article is devoted to the drama of Bertolt Brecht (1898–1956), the peculiarities of its genre palette and analysis of the main factors of the playwright's artistic method. To achieve this goal, the following research methods were used: descriptive; matching method; literary analysis and synthesis. The Brecht Theater is represented by genre varieties of theatrical forms: expressionist drama, musical, opera, operetta, Lehrstück, epic and dialectic theater. The article proves that dialectics is the ideological soil and the conceptual core of the Brecht Theater. The dialectic poetics of a playwright should be understood as the method of analysis and argumentation presented by the Hegelian triad: thesis – antithesis – synthesis. In accordance with the dialectical concept, the Brecht theater puts in the center primarily the principle of contradiction, aimed at a multifaceted understanding of phenomena, overcoming a frozen, ossified way of thinking. The study defines the key concepts and principles of creating the drama of Bertolt Brecht, namely the «alienation effect» (Verfremdungseffekt) and assemblage (composition). The principle of the «alienation effect» is that a familiar phenomenon appears in the theater from an unexpected perspective, and therefore requires awareness of the viewer’s novelty. The means of this is the constant violation of theatrical illusion, the reality of what is happening on stage. The assemblage stipulates that the theatrical action is not a homogeneous system, but is a «made», «constructed» plane of various heterogeneous «materials»: dialogical discourse is interrupted by lyro-epic components (songs); in the musical plan, which is designed in the same style, jazz elements are suddenly «mounted», actors exchange roles during the performance, elements of the cinema «penetrate» the event plane, the causal course of the events depicted is interrupted by the demonstration of banners or posters with provocative appeals. The prospects for further research are the literary analysis of post-Brecht theater, that is, drama, which appeared as an imitation or negation of the dramatic principles of Brecht's theater.

show abstract

To Use Brecht without Criticizing Him Is to Betray Him

Cited by 7 publications

References 0 publications

Significação musical no contexto da cena multimedial: o caso Brecht-Weill

Significação musical no contexto da cena multimedial: o caso Brecht-Weill

Alfred Döblin vs. Bertolt Brecht: reception of the genre Lehrstück in A. Döblin’s drama

Brecht’s Theater: Genre Diversity and Basic Concepts

Contact Info

Product

Resources

About