Мета роботи: поліпшити результати хірургічного лікування хворих з обтураційною непрохідністю товстої кишки бластоматозного генезу шляхом удосконалення алгоритму лікувально-діагностичної тактики.
Матеріали і методи. За період 2009–2018 рр. у хірургічній клініці КМКЛ № 3 проліковано 127 хворих з обтураційною непрохідністю товстої кишки пухлинного генезу, що складає 5,1 % (2485 пацієнтів) від загальної кількості хворих із невідкладною хірургічною допомогою. Жінки становили 66,2 % (84 хворі), чоловіки склали 33,8 % (43 пацієнти). Середній вік хворих становив (68,2±15,4) року. Етіологічно причинами обтурації просвіту кишечника в 10 (7,9 %) хворих була пухлина сліпої кишки, у 11 (8,7 %) – висхідної ободової кишки, у 5 (3,9 %) – печінкового згину ободової кишки, у 6 (4,7 %) – поперечноободової кишки, у 5 (3,9 %) – селезінкового згину ободової кишки, у 18 (14,2 %) – низхідної ободової кишки, у 32 пацієнтів (25,2 %) рівень перешкоди локалізувався у сигмоподібній кишці та у 30 (23,6 %) – на рівні прямої кишки. Крім цього, у 10 (7,9 %) пацієнтів непрохідність зумовили проростання пухлин матки, яєчників або сечового міхура в дистальні відділи товстої кишки.
Результати досліджень та їх обговорення. Представлено результати лікування 127 хворих з обтураційною непрохідністю товстої кишки пухлинного генезу, що проходили лікування в хірургічній клініці КМКЛ № 3 за період 2009 – 2018 рр. Розроблено лікувально-діагностичний алгоритм етапності надання хірургічної допомоги пацієнтам із даною патологією. Етапний підхід та використання малоінвазивних методик декомпресії кишечника у вигляді стентування, реканалізації та заведення зонда проксимальніше стенозу збільшило відсоток відтермінованих оперативних втручань (до 37,8 %) та зменшило летальність на 14 %.