РЕЗЮМЕ. Мета – вивчити основні синдромальні характеристики дитячого травматизму. Детально описати маловідомі раніше закономірності каліцтв у дітей – синдром травматологічної дивергенції, синдром травматологічної тріади, портрет дитини, уразливої до травм. Знання цих синдромів допоможе в практичній діяльності медичних та соціальних працівників значно знизити частоту пошкоджень у дітей.
Для реалізації цієї мети було поставлено такі завдання: дослідити основну сезонну закономірність травматизму; дослідити основну закономірність пошкодження топографо-анатомічних зон дитини; дати загальну характеристику дитини, схильної до травм; розробити основні напрямки профілактики дитячого травматизму.
Матеріал і методи. Здійснювався щомісячний моніторинг показників дитячого травматизму протягом 2020 року в абсолютних цифрах. Аналізували випадки травм у дітей, яким була надана допомога в обласному дитячому травмпункті. Обстежено 7 434 дитини. Пошкодження були об’єднані в загальні групи – переломи верхніх та нижніх кінцівок, вивихи, тупі травми, розтягнення зв’язок суглобів, рани голови, верхніх та нижніх кінцівок. Вивчалася частота пошкоджень кожної топографо-анатомічної ділянки у дітей – голова, кінцівки, кістки таза, хребет.
Травми, які мали спільну причину, виокремили у групи травматизму – побутовий, вуличний, шкільний, спортивний, ДТП.
Вивчали математичну залежність показників травматизму відносно пори року, оточуючого середовища. Отримані показники відображали в абсолютних цифрах у відсотках. Для більш наочної демонстрації цих закономірностей використовували графіки, таблиці.
Результати. Понад 90 % випадків травматизму припадає на вуличний – 5873 (79,9 %), побутовий – 398 (19,0 %). Виявлено характерну сезонну динаміку побутового та вуличного травматизму – синдром травматологічної дивергенції. Максимальні показники травматизму припадають на три літні місяці – синдром травматологічної тріади. Домінували переломи кінцівок. Виявлено основні риси характеру дітей схильних до травм – портрет дитини, уразливої до травм.