Vascular calcification in chronic kidney disease: different bricks in the wall?

Abstract

A high prevalence of vascular calcification (VC) and a high incidence of cardiovascular events are two key complications of chronic kidney disease. Since most observational studies found a positive association between these two complications, a causal relationship has been assumed. If so, this would render VC a target of therapy. Recent studies, however, suggested this assumption might be an oversimplification. The fundamental aspects of these recent studies are two-fold. The first novel insight is that VC is not a single entity. VC can be the consequence of a wide range of different biological processes, but also of pharmacological interventions. Sometimes it is the underlying process that carries the additional risk, and sometimes it is tissue calcification itself. Both calcium-containing phosphate binders and statin therapy are associated with an increase in VC, but with divergent effects on cardiovascular risk. Moreover, VC can have different anatomical and histological locations. The second novel insight is that the assumption of a straightforward linear association between the amount of VC and risk for clinical events can be challenged. In this review we summarize recent literature that should lead to reconsidering the implications of VC in CKD. This includes an overview of the many different pathways underlying the ultimate occurrence of VC. Finally, we present a nuanced view concerning the pathophysiologic and therapeutic implications of the different types of calcification in patients with chronic kidney disease.

Calcification of Heart and Vessels in Chronic Kidney Disease: Problems of Etiology and Pathogenesis

“…Нині кальцифікацію серцево-судинної систе-ми при хронічній хворобі нирок (ХХН) [1][2][3][4][5] розглядають як активний регуляторний процес, у якому беруть участь генетичні чинники, здатні як активувати, так і при-гнічувати цей процес. Водночас певна роль у формуванні ектопічної кальцифікації в умовах хронічної дисфункції нирок належить пасивним механізмам [4].…”

“…Водночас певна роль у формуванні ектопічної кальцифікації в умовах хронічної дисфункції нирок належить пасивним механізмам [4]. Кардіоваскулярна кальцифікація є серйозним ускладненням ХХН, незалежним предиктором загальної і серцево-судинної смертності та компонентом синдрому мінеральних і кісткових порушень при ХХН -ХХН-МКП [1,6,7]. Частота, ви-разність, розповсюдженість кальцифікації серця й судин у хворих на ХХН у 5-10 разів є вищою, ніж у загальній популяції, зустрі-чається в осіб молодого віку, асоціюється зі зниженням ниркової функції та тривалістю діалізного лікування [4,8,9].…”

“…Виділяють дві основні форми судинної кальцифікації при ХХН: інтими (пов'язана з атеросклеротичними бляшками) та медії (Менкеберга склероз) [1,8,10,11]. Окре-мо визначають кальцифікацію клапанів серця (ККС) та кальцифікуючу уремічну артеріолопатію [4,8], причому перша має переважно атеросклеротичну природу, а друга -артеріосклеротичну [12].…”

“…Вважа-ється [4,8], що у більшості хворих на ХХН одночасно наявні перші три типи зазначених пошкоджень, а одним із провідних патогене-тичних механізмів розвитку кардіоваскуляр-ної кальцифікації є маніфестація запалення, порушення в системі метаболізму оксиду азоту (NO) та прогресування атеросклерозу з трансформацією компетентних клітин до остеогенного фенотипу [11]. Разом з тим при ХХН кальцифікація медії артерій може відбуватись незалежно від механізмів кальцифікації інтими [1,5].…”

“…Інтенсифікація наукових дослід-жень щодо кардіоваскулярних аспектів порушеного мінерального метаболізму при ХХН у першій декаді ХХІ століття сприяла трансформації знань від пасивної ролі над-мірних концентрацій Р і кальцій-фосфатного (СахР) продукту до активних сигнальних шляхів гіперфосфатемії, гіперкальціємії чи дуалістичного значення вітаміну Д і парати-реоїдного гормону (ПТГ) тощо в патогенезі ектопічної кальцифікації [1,2,5,10,[17][18][19][20][21][22][23][24][25][26]. Активно досліджувались процеси кісткового ремоделювання [22,27], у небагатьох працях встановлено зв'язок між кістковою деміне-ралізацією і кардіоваскулярною кальцифіка-цією [26,28].…”