Віталій Крижанівський кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник відділу давніх актів, Центральний державний історичний архів України, м. Київ (за сумісництвом); старший викладач кафедри історії, правознавства, Глухівський національний педагогічний університет імені О. Довженка ORCID: https://orcid.org/0000-0003-0958-253X КАДРОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КИЇВСЬКОГО ЦЕНТРАЛЬНОГО АРХІВУ ДАВНІХ АКТІВ (1921-1941) У СВІТЛІ ПРОСОПОГРАФІЇ Анотація. Метою дослідження є реконструкція колективного портрета працівників Київського центрального архіву давніх актів у 1921-1941 рр. на основі історіографічних праць і документів Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України. Методологічну основу роботи складають загальнонаукові (аналіз, синтез, дедукція, індукція, системний підхід) і спеціально-історичні (історико-генетичний, історико-порівняльний) методи й принципи історизму, суб'єктивізму, оптимізації об'єму інформації. Новизна роботи. Вперше реконструйовано просопографічний портрет колективу архівної установи за освітньо-науковим, гендерним, соціальним та етнічним зрізами в добу НЕПу та сталінської індустріалізації. Переломним моментом в історії установи цього періоду був 1934 р., коли в результаті тотальної чистки кадрів у цілому змінився колектив. Висновки. Встановлено, що до 1934 р. більшу частину працівників складали українці та росіяни. Проте з середини 1930-х років відбулися істотні зміни етнічного складу: поряд з українцями та росіянами вагомий сегмент працівників почали складати євреї. Їх частка серед працівників архіву корелюється з відсотком євреїв у складі інтелігенції УРСР 1920-1930-х років. З'ясовано, що до 1934 р. переважна частина працівників архіву мала класичну дореволюційну освіту: гімназія -університет, проте в 2-й половині десятиліття більшість посад вже обіймали особи, які закінчили радянські середні та вищі освітні заклади. Істотні зміни відбулися і в соціальній структурі колективу. До 1934 р. левову частину працівників складали особи непролетарського походження з дворянських і міщанських родин. Після «чистки» більшість склали вихідці з родин робітників, ремісників, службовців і селян. Спостережено, що упродовж 20 років відбувався поступовий процес фемінізації колективу, але жінки працювали на менш престижних СТАТТІ ТА ПОВІДОМЛЕННЯ