Актуальність. В сучасній ортопедії існує чимала кількість варіантів заміщення дефектів кісткової тканини. Увагу дослідників привертали кераміки з фосфатів кальцію. Дослідження показали, що кераміка на основі гідроксіапатиту (ГА) — Ca10(PO4)6(OH)2 та трикальційфосфату (ТКФ) — Ca3(PO4)2 має низку переваг перед іншими біоматеріалами. Проте не з’ясовано, яким саме чином армування вплине на швидкість утворення кісткової тканини в зоні імплантації та на її щільність. Мета: в експерименті на лабораторних тваринах дослідити в динаміці зміни щільності кісткової тканини в зоні дефекту, заповненого цементами на основі α′-TКФ. Матеріали та методи. Проведено рентгенометричне дослідження оптичної щільності кісткової тканини лабораторних щурів після заміщення кісткових дефектів цементами на основі ТКФ. Досліджували зміну оптичної щільності кісткової тканини щурів, яким було зроблено заміщення штучно утвореного дефекту метаепіфізарної зони стегнової кістки α-ТКФ (5 тварин) та α-ТКФ, армованим голчастими кристалами ГА (5 тварин). Щурам в терміни 1, 2 та 3 місяці виконувалася цифрова рентгенографія оперованої та інтакт-ної зон. Було виміряно оптичну щільність кортикального шару кістки в зоні імплантації оперованої кістки та кортикального шару інтактної стегнової кістки метаепіфізарної зони на тому ж рівні. Результати. Визначено, що оптична щільність інтактної кістки у тварин в обох групах упродовж експерименту поступово збільшувалася. Різниці в значенні оптичної щільності інтактних кісток не виявлено (р >> 0,05). Незважаючи на те, що на первинному етапі матеріал заміщення на основі α-ТКФ + ГА має більшу оптичну щільність, у подальшому він деградує і заміщується кістковою тканиною, оптична щільність якої наближається до рівня інтактної кістки. Проведені дослідження показали, що через 1 місяць після заповнення кісткового дефекту більша щільність тканини в зоні дефекту спостерігається у випадку його заповнення кістковим цементом на основі α-ТКФ + ГА, що, скоріше за все, обумовлено більш високою щільністю самого матеріалу порівняно з цементом, у складі якого тільки α-ТКФ. На 2-му місяці після заповнення дефекту спостерігається вирівнювання щільності кісткової тканини в зоні дефекту з щільністю неушкодженої кістки, що дозволяє припустити, що процес заміщення штучно утвореного дефекту метаепіфізарної зони кістковою тканиною відбувся. Висновки. Оптична щільність інтактної кістки у тварин в обох групах упродовж експерименту поступово збільшувалася від 90 ± 8 од. до 98 ± 7 од. в групі з Ca3PO4 + α-ТКФ та від 89 ± 5 од. до 100 ± 12 од. в групі з Ca3PO4 + α-ТКФ + ГА, але статистично значущої різниці щодо оптичної щільності інтактних кісток не виявлено (р >> 0,05). Через 1 місяць після заміщення дефекту Ca3PO4 + α-ТКФ + ГА відмічали статистично значуще (р = 0,017) більшу оптичну щільність оперованої кістки (113 ± 6 од.), ніж при заміщенні Ca3PO4 + α-ТКФ (101 ± 8 од.). Через 2 місяці після початку експерименту оптична щільність інтактних і оперованих кісток на рівні зони заміщення дефекту в обох групах була статистично однаковою, що підтвердилося й через 3 місяці. Це може свідчити про заміщення запов-нювача кістковою тканиною.
