Агробіологічна Характеристика Нових Генетичних Джерел Високої Білковості Зерна І Їх Особливості В Накопичені І Реутилізація Азоту

Abstract

Мета. Дати характеристику за комплексом ознак експериментально створеним генетичним джерелам високої білковості та встановити особивості накопичення азоту в різних органах вегетативної частини рослин й реутилізації в зерно впродовж весняно-літньої вегетації в порівнянні із іншими генотипами пшениці. Методи. Експеремент проводився на дослідних полях СГІ НЦНС після відновлення весняної вегетації в 2020–2022 рр. Методи досліджень: польові, лабораторні, статистичні. Результати. Встановлено, що експериментально створені генетичні джерела високої білковості від Triticum. Dicoccoides(GPC-B1) та Aegilops tauschii характеризувалися більш високими показниками вмісту білка в зерні, збору білка з 1 гектару і абсолютного вмісту білка в 1000 зерен, ніж сучасні сорти пшениці, але поступалися їм за врожайністю. Показано, що збільшення дози аміачної селітри (NH4NO3) призвело до зростання вмісту азоту у вегетативній масі рослин пшениці. Виявлено суттєву різницю в кількості накопиченого азоту і відсотка реутилізації азоту між вегетативними органами рослин, більш значну інтенсивність використання азоту в листках під час вегетації і наливу зерна в порівнянні зі стеблом. Встановлено, що в листках і стеблах інтенсивних сортів (Колонія, Куяльник, Щедрість) відсоток вмісту і реутилізації азоту був значно вищий, ніж у екстенсивного сорту Одеська 16 і лінії Er 9520 з геном GPC-B1. Однак лінія Er 9520 мала менший вміст азоту в листках і стеблах в порівнянні з сестринською лінією Er 9099 та інтенсивними сортами, але відсоток вторинного використання азоту (реутилізації) у цієї лінії був значно більший. Особливо відсоток реутилізації азоту зростав при збільшенні агрофону, що свідчить про більш ефективне використання засвоєного азоту. Висновок. Експериментально створені генетичні джерела високої білковості від Triticum. Dicoccoides(GPC-B1) та Aegilops tauschii мають більш високі показники вмісту азоту/білка, відсотку реутилізації азоту, особливо на високому агрофоні, в порівнянні з сучасними сортами пшениці, хоча дещо поступаються за врожайністю високоінтенсивним сортам, але мають підвищені показники збору білка з 1 гектара та абсолютного вмісту білка в 1000 зерен, які дозволяють нівелювати дисперсію ознаки вміст білка, зумовлену варіаціями анатомічної будови зернівки або продуктивності рослини під впливом екологічних чинників. Тому використання генів підвищеної білковості від A. Tauschii та T. Dicoccoides шляхом віддаленої гібридизації є перспективним напрямком селекції на покрашення використання азотних добрив і підвищення вмісту білка в зерні.