Антиоксидантні Властивості Рослинних Екстрактів — Стабілізаторів Біодизелю

Abstract

З використанням двох різних процедур екстракції одержано вісім етанольних екстрактів із листя рослин Magnolia X soulangeana Soul.-Bod., Magnolia kobus та двох зразків Camellia japonica L. За допомогою високо- ефективної рідинної хроматографії, методу Фоліна—Чокальтеу і DPPH тесту вивчено склад та анти- оксидантні властивості одержаних екстрактів. Показано, що основними складовими екстрактів магнолій є глікозиди кверцетину та похідні оксикоричних кислот, тоді як у екстрактах камелій переважають катехі- ни і похідні оксибензойних кислот. Склад екстрактів залежить не тільки від виду рослини, а й від способу екстрагування; загалом, екстракти, одержані при температурі 60 °C та під дією ультразвуку, мають біль- ший вміст поліфенолів, ніж екстракти, отримані кип’ятінням рослинного матеріалу у 70 %-му етанолі при ~85 °C ; загальна кількість фенольних сполук у екстрактах змінювалась у діапазоні 50—150 мг/л. Виявлено, що, попри значну різницю у вмісті фенолів, всі екстракти мають дуже високу антиоксидантну актив- ність як у тесті Фоліна—Чокальтеу, так і в реакції з DPPH радикалами. Показано, що екстракти мають загальний фенольний індекс 1,5—7,5, а протягом 30 хв реакції сім з восьми екстрактів інгібують понад 50 % радикалів DPPH навіть після розведення у 10 разів. Екстракт камелії з найвищими антиоксидантними властивостями було протестовано як добавку до біодизелю, що має запобігти його окисненню під час збе- рігання. Стабільність біодизелю, одержаного з Camelina sativa (L.) Crantz, досліджували за прискореною процедурою при 43 °C протягом чотирьох тижнів, критерієм окиснення біопалива слугувало його кислотне число. Попередні результати показали, що екстракт камелії може бути ефективним антиоксидантним агентом — запобіжником окиснення біодизелю.