Стаття присвячена дослідженню актуальної проблеми у сфері публічного управління та адміністрування, яка окреслена як охорона респіраторного здоров’я як напрям державної політики. Актуальність роботи обумовлена значною поширеністю хвороб органів дихання як у період пандемії COVID‑19, так і у період війни. Актуальність дослідження обумовлена глобальним характером проблеми, який ідентифікується на рівні Всесвітньої організації охорони здоров’я. Визначено, що у науковому дискурсі галузі публічного управління та адміністрування проблема респіраторного здоров’я представлена дуже обмеженою кількістю наукових праць. Мета даного дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні охорони респіраторного здоров’я як окремого напряму державної політики України в сучасних умовах. Встановлено, що до цього часу не відбулось імплементації поняття «охорона респіраторного здоров’я» у вітчизняне нормативно-правове поле. Визначено, що реалізація державної політики у сфері охорони респіраторного здоров’я здійснюється на засадах поліфункціонального, полісуб’єктного та полідисциплінарного підходу. Доведено, що програмно-цільовий підхід як інструмент реалізації політики у сфері охорони здоров’я застосовується тільки на місцевому рівні управління. Реалізацію загальнодержавних цільових програм у сфері охорони здоров’я було припинено на підставі положень закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення». Виокремлено специфічні ознаки, які характеризують охорону респіраторного здоров’я як об’єкт державної політики: загальнодержавний масштаб публічноуправлінської проблеми; кореляція підходів в реалізації політики охорони респіраторного здоров’я на глобальному, національному та місцевому рівнях управління; національні закони спеціальної дії; багатоаспектний, багатосуб’єктний та багаторівневий характер публічноуправлінської діяльності; оперативна організаційно-функціональна перебудова об’єктів критичної інфраструктури.