Бешиха У Дітей В Умовах Сьогодення

Abstract

В останні роки в багатьох країнах світу спостерігається зростання захворюваності на стрептококову інфекцію. S. pyogenes є причиною багатьох захворювань людини, таких як тонзиліт, фарингіт, пневмонія, скарлатина, імпетиго, бешиха. Якщо скарлатина є типовою хворобою дитячого віку, то на бешиху хворіють в основному дорослі. В умовах сьогодення з-поміж численних нозологічних форм стрептококової інфекції нашу увагу привернула бешиха, що доволі рідко спостерігається у дітей. Мета роботи – вивчити клінічні прояви бешихи у дітей залежно від локалізації патологічного процесу та оцінити отримані результати. Пацієнти і методи. Спостерігали 15 дітей з бешихою віком від 2 до 17 років, які перебували на стаціо­нарному лікуванні у Львівській обласній інфекційній клінічній лікарні упродовж 2018-2023 рр. Діагноз бешихи базувався на типових клінічних проявах хвороби, даних епідеміологічного анамнезу, результатах бактеріологічних, загальноприйнятих лабораторних, біохімічних, інструментальних, імунологічних методів досліджень. Результати. Упродовж 6-річного періоду наших спостережень (2018-2023 рр.) на лікування в ЛОІКЛ госпіталізовано 15 дітей, хворих на бешиху. Слід зазначити, що 11 з 15 дітей госпіталізовані упродовж 6 місяців другої половини 2023 р. з домінуванням у літні місяці. За локалізацією запального процесу у нашому клінічному дослідженні несподівано високим виявилося число хворих дітей з бешихою обличчя, вуха та волосяної частини голови – 9 (60,0 %) хворих. Початок хвороби в усіх хворих був гострим і характеризувався швидким розвитком симптомів інтоксикації, болем голови, блюванням, які передували місцевим проявам хвороби від кількох годин до 1-2 діб. Температура тіла сягала 38-40 °С. Турбував біль у вухах, з приводу чого троє дітей зверталися до отоларинголога. Бешиха гомілки, діагностована у 5 (33,3 %) дітей, починалася з болю в паховій ділянці, збільшених лімфатичних вузлів, підвищеної температури тіла до 39-40 °С, остуди. На 2-й день виникало почервоніння шкіри та визначалася значна інфільтрація підлеглих м’яких тканин в ділянці локалізації патологічного процесу, що відповідало клініці еритематозної форми хвороби. Особливо тяжкий перебіг бешихи спостерігали у дитини 7 років, що розвинулася на фоні вітряної віспи. Домінуючим шляхом інфікування був екзогенний. Провокувальними факторами, що передували і сприяли розвитку хвороби, були укуси комах, розчухи, подряпини та мікротравми. У двох пацієнтів з бешихою обличчя, які часто хворіли на тонзиліт та гайморит, з високою імовірністю можна припустити ендогенне інфікування, оскільки у них при бактеріологічному дослідженні слизу з ротоглотки виділено S. pyogenes. Висновки. 1. За локалізацією патологічного процесу у дітей домінувала бешиха обличчя, вуха та волосяної частини голови, що характеризувалася тяжким ступенем хвороби. 2. З-поміж клінічних форм бешихи домінувала еритематозна, з усіма класичними проявами хвороби. 3. У частини дітей з бешихою обличчя можна думати про ендогенний шлях інфікування, що підтверджено виділенням S. pyogenes при бактеріологічному обстеженні слизу з ротоглотки.