Гепато- Та Нефропротекторна Дія Донора Гідроген Сульфіду, Кверцетину Та Їхньої Комбінації За Гострого Алкогольного Ураження

Abstract


 
 
 Мета дослідження – вивчити стан системи H2S, рівень маркерів запалення, оксидативного стресу й апоптозу в печінці та нирках щурів за гострого алкогольного ураження (ГАУ) й оцінити можливості корекції донором гідроген сульфіду, кверцетином та їхньою комбінацією.
 Досліди проведені на 91 тварині – білих нелінійних статевозрілих щурах-самцях, які були поділені на пять груп. Тваринам 2–5 груп моделювали ГАУ шляхом інтрагастрального введення 40 % етанолу в дозі 20 мл/кг протягом 7 днів. З метою корекції ГАУ тваринам 3 групи вводили кверцетин (100 мг/ кг, внутрішньоочеревинно, 1 раз/добу, 7 діб), 4 групи – донор гідроген сульфіду NaHS • H2O (3 мг/кг, внутрішньоочеревинно, 1 раз/добу, 7 діб), 5 групи – одночасно кверцетин та NaHS • H2O у вищенаведених дозах. Тварини 1 групи (контроль) отримували еквівалентну кількість розчинників. Для біохімічних досліджень готували пост'ядерні супернатанти гомогенатів печінки та нирок, в яких спектрофотометричними методами визначали вміст H2S, швидкість його утилізації, рівень малонового діальдегіду (МДА), активність супероксиддисмутази (СОД), а також рівень TNFα імуноферментним методом. Для визначення частки клітин печінки та нирок з фрагментованою ДНК (маркер апоптозу) використовували метод протокової цитофлуориметрії.
 Виявилось, що ГАУ супроводжувалось порушенням обміну H2S у печінці та нирках: відмічалось вірогідне зниження вмісту H2S на 28,1 і 35,1 % (р < 0,05) та зростання загальної швидкості його утилізації на 49,9 і 61,7 % (р < 0,05) порівняно з контролем. У печінці та нирках щурів за ГАУ реєструвалась індукція запалення (збільшувався рівень TNFα в 2,29–2,72 разу відповідно порівняно з контролем, р < 0,05), оксидативного стресу (збільшувався уміст МДА в 2,0–3,1 разу, а також зменшувалась активність СОД – на 29,8 і 35,0 % відповідно, р < 0,05) та апоптозу (збільшувалась частка клітин у фазі SUBG0G1 на 32,0 і 37,9 %, р < 0,05), що тісно асоціювалось з формуванням дефіциту H2S (rs = - (0,54–0,75), p < 0,05).
 Запропонована терапія ГАУ зменшувала порушення обміну H2S, виявляла протизапальну, антиоксидантну й антиапоптотичну дію, хоча її ефективність залежала від обраних засобів корекції. Найвиразнішу гепато- та нефропротекцію за ГАУ забезпечувала комбінація «Кверцетин + NaHS», їй поступалась монотерапія NaHS, а найменшу ефективність виявляв кверцетин.
 За результатами проведених досліджень обґрунтовано нові підходи до фармакотерапії ГАУ печінки та нирок з використанням комбінації кверцетину та NaHS, що є перспективними для подальших досліджень.