Застосування Завдання Вибору В Онтографах Для Дослідження Та Аналізу Стану Здоров'я Учнів На Основі Результатів Медичної Діагностики

Abstract

Вступ. Онтологія деякого операційного се-редовища в загальному випадку формально представляється впорядкованою трійкою:O=<X, R, F>, де X, R, F -кінцеві множини відповідно: X -концептів (понять, термінів) предметної області (ПрО), на основі яких формується пред-метна складова операційного середовища; R -відношень та властивостей між ними (бу-демо вважати, що властивості є інтерпретацією відношень, тобто існує перетворення, яке кожно-му відношенню встановлює відповідність певної властивості); F -функцій інтерпретації (визначень) X та/ або R, що складають функціональну частину операційного середовища.Будь яка онтологія може бути представлена у ви-гляді певного графу, вершини якого утворюються з об'єктів множини концептів, а ребра -з бінарних відношень, які задаються між ними при форму-ванні онтологічної системи. Якщо онтологічна система утворює графи без циклів, то отримуємо онтологічний граф (онтограф), що забезпечує відо-браження певної ієрархічної структури на множині концептів. потреба у розв'язку задачі ранжування (вибору), що є класичною задачею теорії прийняття рішень. Математично такі задачі описуються набором аль-тернатив x є A = {A 1 ,..., A n }, для кожної з яких за-даються значення m певних показників (критеріїв). Розв'язком такої задачі вважається альтернатива, яка має найкращі (за сукупністю) значення кри-теріїв, які на практиці, як правило, відрізняються різною важливістю (ваговими коефіцієнтами).Для формування множини альтернатив та крите-ріїв із певного онтографу необхідно задати деяку властивості концептів ПрО і можуть трактуватися як критерії, які визначають область дії поняттєвих структур (концепти, поняття, висловлювання, твер-дження) визначеної тематики. Також Rs дозволяє виділити з множини концептів X підмножину аль-тернатив A за певними правилами.У загальному випадку критерієм можна вважа-множину обмежень що визначають ти деяку функцію , визначену на множині альтернатив. значення цієї функції належать або до наперед визначеної множини, або обраховуються у відповідності з певними математичними правилами. У першому випадку можливі варіанти: множина значень задається бальною чи лінгвістичною шкалою або у вигляді з усіх можливих значень функції (з мінімального до максимального) з урахуванням точності її об-числення. Прикладом другого випадку є синтез числового інтервалу який утворюється