ЗРОСТАННЯ Са2+,Mg2+-АТФазної АКТИВНОСТІ КЛІТИН ЯК ОДИН ІЗ МЕХАНІЗМІВ АНТИПРОЛІФЕРАТИВНОЇ ДІЇ МІТОМІЦИНУ С ПРИ ЛІКУВАННІ СТРИКТУРИ УРЕТРИ

Abstract

Вступ. У клініці антипроліферативну активність мітоміцину С використовують для запобігання утворенню рубців у тканинах, оскільки рубцеві зміни є одним з ускладнень при оперативних втручаннях. В урології досить часто трапляються стриктури уретри, це, зокрема, пов’язано з катетеризацією, трансуретальною хірургією, інфекцією сечовивідних шляхів і травмами. Рецидиви після невдалої уретропластики становлять 18–40 %.
 Мета дослідження – вивчити вплив мітоміцину С на Са2+,Mg2+-АТФазну активність плазматичної мембрани та ендоплазматичного ретикулума лімфоцитів периферичної крові.
 Методи дослідження. Дослідження проводили на лімфоцитах периферичної крові практично здорових чоловіків, оскільки лімфоцити вважають “метаболічним дзеркалом” організму і вони оперативно реагують на всі зовнішні та внутрішні впливи. Визначали загальну Са2+,Mg2+-АТФазну активність лімфоцитів крові при 37 °С в інкубаційному середовищі такого складу (мМ): 150 KCl; 0,05 CaCl2; 5 МgCl2; 5 АТФ; 1 NaN3 (інгібітор мітохондріальної АТФази); 1 оуабаїн (інгібітор Nа+,К+-АТФази); 20 Hepes-Трис-буфер (рН=7,4). Для розділення загальної Ca2+,Mg2+-АТФазної активності на компоненти, такі, як тапсигаргінонечутлива Ca2+,Mg2+-АТФаза плазматичної мембрани (ПМ) і тапсигаргіночутлива Ca2+,Mg2+-АТФаза ендоплазматичного ретикулума (ЕПР), до стандартного Ca2+- та Mg2+-вмісного середовища інкубації додавали інгібітор Ca2+,Mg2+-АТФази ЕПР – тапсигаргін (0,1 мкМ).
 Результати й обговорення. При дії різних концентрацій мітоміцину С величина Ca2+,Mg2+-АТФазної активності ПМ дозозалежно зростала і найвищою була при концентрації 10-3 М – (3,98±0,42) мкмоль Рі /хв на 1 мг протеїну (р<0,05), тобто в 1,36 раза. Тапсигаргіночутлива компонента Ca2+,Mg2+-АТФази лімфоцитів у контролі становила (2,19±0,27) мкмоль Рі /хв на 1 мг протеїну, а зі збільшенням концентрації мітоміцину C у середовищі інкубації вона зросла до (2,97±0,29) мкмоль Рі /хв на 1 мг протеїну (р<0,05), тобто в 1,35 раза. Початкова максимальна швидкість гідролізу АТФ Ca2+,Mg2+-АТФазами ПМ та ЕПР лімфоцитів при дії 10-3 М мітоміцину С збільшилася в 1,3 раза.
 Висновки. Зростання Сa2+,Mg2+-ATФазної активності плазматичної мембрани й ендоплазматичного ретикулума при дії мітоміцину С свідчить про те, що він може запобігати перевантаженню цитозолю іонами кальцію і, таким чином, інгібувати проліферативні процеси та утворення стриктур. Активність Сa2+,Mg2+-ATФаз ПМ та ЕПР лімфоцитів крові підвищується за рахунок збільшення числа обертів ензиму, але не через зростання афінності до субстрату.