Клініко-Патогенетичні Аспекти Порушень Стану Органів Порожнини Рота В Пацієнтів Із Постковідним Синдромом

Abstract

Резюме. В основі патогенезу запальних захворювань пародонта лежить відповідна імунологічно зумовлена запальна реакція в тканинах пародонта під впливом специфічної мікрофлори. Суттєво впливає на стан органів порожнини рота, зокрема, на мікробіом, новий тяжкий гострий респіраторний синдром коронавірус-2 (SARS-CoV-2). Мета дослідження – вивчити зв’язок між пародонтитом і постковідним синдромом через їхній цитокіновий зв’язок, щоби сформувати основу для рекомендацій пацієнтам із пародонтитом, які мають підвищений ризик прояву несприятливих наслідків під час COVID-19. Матеріали і методи. Проведено стоматологічне обстеження 63 пацієнтів віком 25–45 років, у анамнезі яких COVID-19, із числа яких у 47 пацієнтів виявлено ураження тканин пародонта (основна група). Оцінку стану тканин пародонта проводили клінічно, за комбінованим пародонтальним індексом (РІ), рентгенологічним дослідженням. Визначення вмісту в ротовій рідині прозапальних (IL-1β, IL-6, TNF-α) та протизапальних цитокінів (IL-4, IL-10) проводили методом твердофазового імуноферментного аналізу. Результати досліджень та їх обговорення. Визначення пародонтального статусу в хворих основної групи показало, що легкий ступінь гінгівіту було діагностовано у (19,15±2,12) % випадків, середній ступінь – у (25,53±3,15) %, тяжкий ступінь – в (31,91±6,26) %, пародонтит – у (23,41±4,26) % випадків. У пацієнтів віком 25–35 років частота виявлення початкових форм запально-деструктивних процесів становила (23,08±4,12) %, генералізований пародонтит ІІ ст. – в (12,50±2,11) %. У пацієнтів віком 36–45 років ГП І ст. діагностовано в (11,53±1,21) %, ІІ ст. – у (41,17±11,23) %, ІІІ ст. – в (2,13±0,12) %. Пародонтальний індекс у хворих на ГП І ст. віком 25–35 років становив (0,45±0,05), в 36–45-річних – (0,78±0,07) бала. Rtg-індекс рецесії ясен в 25–35-річних складав 1,89±0,21 у віковій групі 36–45 років був у 1,5 раза вищим. Визначення вмісту IL-1β, IL-6, TNF-α у ротовій рідині хворих показало підвищення їх рівня в 2,46, 1,83, 1,45 раза відповідно, що корелювало з тяжкістю захворювання. Вміст протизапальних цитокінів IL-4 та IL-10 у ротовій рідині перевищував значення аналогічного показника в осіб групи контролю у 4,37 та 2,21 раза відповідно, що може свідчити про «цитокіновий шторм». Висновки. Одним із патогенетичних механізмів, що виникає при захворюваннях тканин пародонта у постковідний період, є збільшення утворення про- та протизапальних цитокінів, яке забезпечує стабільно високий їх рівень. Спільний механізм патогенезу для стану пародонта та постковідного синдрому – «цитокіновий шторм» – має важливе значення для пошуку сучасних, своєчасних і коректних методів діагностики, раціонального підходу до лікування, узгоджених зі стандартами доказової медицини.