Клініко-Патогенетичні Аспекти Хронічного Панкреатиту В Поєднанні З Вірусним Гепатитом С В амбулаторній Практиці

Abstract

Актуальність. Останніми роками зросла увага до інфекційного агента, вплив якого може призвести до розвитку запального процесу в підшлунковій залозі. Значне поширення вірусного гепатиту С серед населення, різноманітність його позапечінкових проявів обумовлюють актуальність проблеми. Недостатність розробки питань первинної й вторинної профілактики хронічного панкреатиту мотивує до глибшого вивчення механізму його розвитку на тлі вірусного гепатиту С. Мета: вивчити клінічний перебіг хронічного панкреатиту у хворих із супутнім вірусним гепатитом С. Матеріали та методи. Обстежено 57 хворих на хронічний панкреатит із супутнім вірусним гепатитом С. Групу порівняння становили 20 осіб, хворих на хронічний панкреатит. Для встановлення клінічного діагнозу хронічного панкреатиту й вірусного гепатиту С усі хворі були обстежені згідно з протоколами, затвердженими наказами МОЗ України № 638 від 10.09.2014 і № 729 від 18.07.2016. Діагноз хронічного панкреатиту й вірусного гепатиту С верифікували на підставі даних анамнезу захворювання, клінічних проявів і результатів досліджень. Загальноклінічні й біохімічні обстеження проводили хворим на хронічний панкреатит у фазі загострення й нестійкої ремісії, хворим із вірусним гепатитом С — у фазі стійкої ремісії. Результати. У клінічному перебігу хронічного панкреатиту із супутнім вірусним гепатитом С провідне місце посідали больовий, диспептичний синдроми й порушення випорожнення, що були більш вираженими, ніж у групі порівняння (вірогідна відмінність від показників II групи, p < 0,05). У хворих на хронічний панкреатит із супутнім вірусним гепатитом С виявили анемію легкого ступеня, зниження рівня загального білка в крові, гіпербілірубінемію, гіперхолестеринемію, підвищення рівня ферментів аланінамінотрансферази й аспартатамінотрансферази, підвищення рівнів амілази крові й діастази сечі (вірогідна відмінність стосовно II групи, p < 0,05). У хворих на хронічний панкреатит із супутнім вірусним гепатитом С показник копрограми становив (5,20 ± 0,82) бала, а у хворих на хронічний панкреатит — (3,10 ± 0,32) бала (виявлено значно гірші показники, більш виражений запальний синдром і дисбактеріоз). У двох досліджуваних групах переважала стеаторея II типу. Глибина структурних змін у підшлунковій залозі за даними ультразвукового дослідження в групі хворих на хронічний панкреатит із супутнім вірусним гепатитом С становила (2,56 ± 1,10) бала, що відповідає процесу середнього ступеня тяжкості. У контрольній групі ступінь ураження становив (1,90 ± 0,60) бала. Висновки. На підставі оцінки даних дослідження встановлено негативний вплив супутнього вірусного гепатиту С на перебіг хронічного панкреатиту.

Эффективность Биорегуляционного Подхода В Комплексной Коррекции Эндогенной Интоксикации При Хроническом Поражении Панкреатогепатобилиарной Системы

“…Фізіологічна детоксикаційна реакція в організмі людини представлена також утворенням ЦІК. Накопичення їх у підвищених концентраціях служить індикатором ЕІ [1,4,6,8,9]. До початку лікування було виявлено збільшення вмісту ЦІК у 64,3 % обстежених.…”