Концентрація Капіталу В Умовах Фінансової Глобалізації

Abstract

На початку 1990-х років рух капіталу через кордони прискорився, зростаючи швидше, ніж глобальна торгівля та виробництво. З політичного боку, зростанню фінансових потоків сприяла лібералізація рахунків руху капіталу, зокрема в країнах, що формуються, та країнах, що розвиваються. Мета – дослідити основні особливості впливу концентрації капіталу в умовах фінансової глобалізації на нерівність доходів населення. Фінансова глобалізація у статті розглядається як процес зростання взаємозв’язків та взаємозалежностей національних фінансових систем, що веде до вільного переміщення капіталу, товарів, послуг та людей між країнами. В умовах фінансової глобалізації концентрація капіталу має ряд особливостей, які, з-поміж іншого, пов’язані із нерівномірністю розподілу доходів серед населення. Доведено, що уряди країн можуть використовувати різні регуляторні інструменти в частині регулювання особливостей відносин, що виникають внаслідок концентрації капіталу (антимонопольне законодавство; податкова політика та регулювання ринку цінних паперів). Фінансова глобалізація має тенденцію сприяти економічному зростанню, але водночас посилювати нерівність, причому перший ефект, ймовірно, бажаний, а другий – ні. Але жоден з цих результатів не є заздалегідь визначеним. Тенденція до стимулювання зростання потоками капіталу, ймовірно, буде очевидною лише в країнах, які спочатку досягнуть прогресу в зміцненні політики та інституцій, тим самим обмеживши волатильність цих потоків і створивши певну гарантію того, що вони будуть спрямовані на належні цілі та сектори. Тенденцію до посилення нерівності через потоки капіталу можна обмежити за допомогою політики, яка формує їхній склад і час надходження, а отже, запобігає пов'язаному з цим зростанню сукупної волатильності та збільшенню частоти виникнення криз.