РЕЗЮМЕ. Технічно вдало виконана операція не гарантує відновлення периферичного кровотоку і збереження нижньої кінцівки, що найчастіше трапляється при реваскуляризації пацієнтів із атеросклеротичною оклюзією аорто/клубово-стегнового басейна.
Мета – дослідити клініко-інструментальну і лабораторну характеристику реперфузійно-реоксигенаційного синдрому в пацієнтів із атеросклеротичною оклюзією аорто/клубово-стегнового басейну в умовах хронічної загрозливої ішемії нижніх кінцівок.
Матеріал і методи. Обстежено та хірургічно проліковано 55 пацієнтів із оклюзією аорто-біфеморального артеріального русла в умовах ХАН ІІb–IV ст. (за класифікацією Rutherford). Хворих поділено на групи: 1 група – 29 хворих із ХАН ІІb–IV ст., ІІ група – 26 хворих із ХАН ІІІ–IV ст. із високим ступенем розвитку реперфузійно-реоксигенаційного синдрому.
Результати. При обстеженні 26 пацієнтів із оклюзією аорто/клубово-стегнового басейну (АКСБ) в умовах хронічної загрозливої ішемії нижніх кінцівок із ризиком розвитку реперфузійно-реоксигенаційного синдрому (РРС) виявлено виражене порушення холестерино-ліпідного обміну.
Відновлення кровотоку в АКСБ сприяє підвищенню у 1,4–1,8 (p<0,05) раза рівня в крові як прозапальних, так і протизапальних цитокінів; зростанню у 1,5–1,7 (p<0,05) раза активності неспецифічних протеїназ та їх інгібіторів, активує процеси вільнорадикального окиснення, зростання рівня лактату в регіонарній венозній крові, зростанню рівня ТсРО2 тилу стопи у пацієнтів без загрози розвитку РРС до (34,54±6,01) mmHg, а у хворих із загрозою розвитку РРС – до (23,67±5,62) mmHg. Після реваскуляризації у пацієнтів із РРС швидкість внутрішньошкірного кровотоку (ШВШК) тилу стопи досягла рівня (30,75±5,48) мл/хв100 г, що є нижчим на 19,8 % за рівень ШВШК тилу стопи у хворих без РРС.
Висновок. Клініко-інструментально-лабораторна характеристика реперфузійно-реоксигенаційного синдрому – це складний комплекс взаємопов’язаних реакцій, які активують прозапальні і протизапальні цитокіни, неспецифічні протеїнази та їх інгібітори, прооксидантно-антиоксидантну систему, загортальну систему, посилюють ішемію тканин, що сприяють прогресуванню процесів дистрофії і спрямовують генералізований депресивний вплив на органи і системи.