Лапароскопия Верхних Мочевыводящих Путей

Abstract

Проведено ретроспективний аналіз результатів освоєння лапароскопічної техніки оперативного лікування патології верхніх сечовивідних шляхів. Протягом трьох років на базі урологічного відділення лапароскопічно прооперовано 137 хворих з патологією верхніх сечовивідних шляхів. Нефректомію виконано у 75 (54,7 %), нефруретеректомію – у 3 (2,2 %), резекцію нирки – у 12 (8,7 %), адреналектомію – у 11 (8 %), резекцію надниркової залози – у 2 (1, 5 %), кістектомію – у 10 (7,3 %), уретеролітотомію – у 15 (11 %), пієлолітотомію – у 3 (2,2 %), пієлопластику – у 4 (2,9 %), нефропексію – у 2 (1,4 % ). Результати оцінювали шляхом порівняльного аналізу виконаних лапароскопічних операцій на верхніх сечовивідних шляхах і аналогічних втручань, проведених відкритим методом. При лапароскопічній нефректомії середня тривалість операції становила 180 хв (80–220 хв), середня крововтрата під час операції – 150 мл (50–370 мл). Лапароскопічну резекцію нирки виконували при середньому розмірі пухлини 2,7 см (1,5–3,5 см). Теплова ішемія проведена у 75 % хворих, її середня тривалість – 27 хв (9–39 хв), що достовірно більше, ніж при відкритій резекції, – 17 хв (10–27 хв). Тривалість лапароскопічної адреналектомії на етапі освоєння методики становила 140 хв (110–270 хв), у подальшому – 70 хв (60–90 хв). Середня крововтрата під час операції – 70 мл (20–400 мл). Хворих після лапароскопічної кістектомії, уретеролітотомії, пієлолітотомії і пластики пієлоуретерального сегмента виписували на 2-гу–3-тю добу післяопераційного періоду після видалення раневих дренажів. Після- і інтраопераційних ускладнень не відмічено. Лапароскопічні методики оперативного лікування патології верхніх сечовивідних шляхів є альтернативою операціям, які виконують відкритим способом.