Лікування Остеопорозу У Пацієнтів Із Хворобою Паркінсона

Abstract

Актуальність. Моторні та немоторні прояви хвороби Паркінсона (ХП) збільшують ризик падінь, що у поєднанні з остеопорозом значно підвищує ризик переломів, зокрема переломів шийки стегнової кістки. Мета. Оцінка ефективності та безпечності комплексної терапії остеопорозу у пацієнтів із ХП. Матеріали та методи. Було обстежено 38 чоловіків і жінок віком 55–75 років із системним остеопорозом та ХП. Серед них 18 пацієнтів отримували комплексну терапію остеопорозу, 20 пацієнтів становили групу порівняння. Мінеральну щільність кісткової тканини (МЩКТ) визначали за методом двофотонної рентгенівської абсорбціометрії. Результати. Під час досліджень встановлено, що у пацієнтів групи порівняння втрата кісткової маси на рівні всього скелета була 1,8 ± 0,8 %, на рівні шийки — 4,5 ± 0,6 %, проксимального відділу стегнової кістки — 3,6 ± 1,1 % та на рівні нижніх кінцівок — 3,1 ± 1,2 %. Внаслідок проведеного лікування із застосуванням комплексної терапії, що включала препарати кальцію, вітаміну D та ризедронової кислоти, у пацієнтів групи І зареєстрована стабілізація МЩКТ на рівні всього скелета та нижніх кінцівок, збільшення МЩКТ на рівні поперекового відділу хребта — на 4,0 ± 2,2, верхніх кінцівок — на 4,8 ± 2,1 %, шийки та проксимального відділу стегнової кістки — на 1,8 ± 0,8 % і 1,3 ± 0,7 % відповідно. Висновки. Застосування комплексної терапії остеопорозу у пацієнтів із ХП сприяє вірогідному збільшенню МЩКТ на рівні стегнової кістки, поперекового відділу хребта та верхніх кінцівок, а також стабілізації кісткової маси на рівні нижніх кінцівок і всього скелета, що зменшує ризик переломів.